|
Зоя
Навроцька,
завідувач Художнього музею м. Луцька,
відділу Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк
ЗАСОБИ ТА
МОЖЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ГАРМОНІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ В ХУДОЖНЬОМУ МУЗЕЇ м. ЛУЦЬКА
Слово «музей»
походить від грецького «museum» (храм муз) – місце в якому панують краса, добро
та гармонія. Художній музей – відділ Волинського краєзнавчого музею – цілком
відповідає цьому поняттю. Малярство, графіка, скульптура, твори народного та
декоративно-ужиткового мистецтва створюють тут особливе середовище, в якому глядач
може осмислити одне із найважливіших призначень людини – вміння творити.
Глибинну суть творчості як найважливішого дарунка небес необхідно пізнавати
людині ще з шкільної лави. Тому школяр, відвідуючи зали Художнього музею м.
Луцька, вчиться не тільки розуміти виражальну мову образотворчого мистецтва, а
й здобуває можливість осягнути унікальні знання у царині духу, котрі, можливо,
й стануть наріжним каменем під час формування його особистості. Потрапивши до
Художнього музею, приміщення якого знаходиться в Замку Любарта, учнівська
молодь ніби опиняється впритул із історією. Про далеку минувшину рідного народу
нагадує тут вже сама будівля – Шляхетський палац, що був зведений у ХVІІ –
ХVІІІ століттях на фундаментах, закладених ще князями Київської Русі. Старе
каміння цієї споруди, мабуть, пам’ятає хрещення Дмитра-Любарта, юну князівну Агрипину,
європейських монархів під час коронування Вітовта … [1]. Ця будівля вочевидь
була свідком і багатьох інших яскравих подій вітчизняної історії: героїчної
смерті за Україну і віру православну поета Данила Братковського, діяльність
гетьмана-переможця Івана Виговського, який саме тут розпочинав свою кар’єру…
Вже ці факти не просто інформують школяра про перебіг історії, а виховують у
ньому почуття патріотизму, громадянської гідності, впевненості у собі, як
представникові великого народу.
Охопивши
поглядом експозицію Художнього музею із представленими тут шедеврами
європейського мистецтва ХVІІ – початку ХХ століть юний глядач має змогу також
замислитись над величчю духу, фундаторів цієї колекції, людей які в маленькій
Олиці [2], зосередили цінності високого мистецтва, надавши цьому волинському
містечку значення справжнього осередку культури. Кожне небайдуже серце здригнеться
від розповіді екскурсовода про варварську руйнацію в 1939 році родинного маєтку
олицької гілки Радзивілів, і усієї краси, що накопичувалась там віками. Школяр,
таким чином, отримує змогу зробити власний висновок про тоталітаризм, справжню
антигуманну суть компартійної системи. Розповідь про людей, які не тільки
рятували колекцію від повного знищення (науковці Волинського історичного музею
на чолі із Анатолієм Дублянським [3]), ствердить його на думці, що добро таки
перемагає зло і за це варто боротися.
Водночас,
знайомлячись із експозицією класичного мистецтва, творами українських,
російських та польських мистців ХІХ – ХХ століть, виставками скульптури,
графіки предметами декоративно-ужиткового мистецтва, кожен отримує можливість
відчути ті тоненькі духовні ниточки, що пов’язують минуле ісучасне, нас сьогоднішніх
і наших далеких предків. Гуманістичні ідеали вічності постають у багатогранності
традиції, пошуках та здобутках мистецьких шкіл. «Святий Ієронім» Хусепе де
Рібери, «Пташиний концерт» Франса Снейдерса, «Баталія» Жака Куртуа, «Сестрички»
Йозефа Нейгебаура…
Спілкуючись із
цими безцінними оригіналами, глядач ніби опиняється в духовній аурі
художника-автора того чи іншого експоната, подумки провадить бесіду із ним про
його мистецтво та життя. Вдивляючись у простір полотен, глядач ніби поринає у
таємниці часів праминулих. Виблискує, міниться світлом і тінями туго натягнуте
на підрамник полотно… Саме тут, біля нього, декілька століть тому стояв
королівський художник з палітрою та пензлем у руці, намагаючись в образі
християнського святого відобразити всю печаль, весь біль, всі сльози людські.
Колористичні ефекти, сяйво фактур, загадковість образів, довершеність лінеарних
ритмів спонукають пригадати високо поетичні рядки й озиваються в серці відлунням
пречудової музики. А ось в овалі золоченої рами пречудовий портрет красуні,
створений не просто вмілим художником, а майстром-віртуозом. Технічна
досконалість, високий естетичний смак по-справжньому вражають на полотнах із
зображенням баталій, морських краєвидів, побутових сценок. Що може краще
повипливати на несформовану особистість молодої людини, як не споглядання
прекрасного? Мали ж рацію великі отці християнської церкви, що саме «краса –
головна пожива для душі». Сьогодні, коли надзвичайно актуальною є справа
виховання молоді в дусі гуманізму, – час вміло використовувати можливості
кожного музею Волині, й Художнього музею м. Луцька зокрема. Адже його затишне
приміщення – це не тільки виставкова площа, а й лекційна аудиторія, кімната для
виховної роботи, концертний зал, місце зустрічей поетів, науковців, мистців.
Тут панує гармонія. Тут доречно говорити про істини старі, але відвічно
актуальні: добрий тон, гарні манери, вишуканий смак, честь, високе призначення
людини. Зримим ствердженням цих понять у Художньому музеї м. Луцька є не тільки
кожен експонат – взірець образотворчого мистецтва високого рівня, а й долі,
життєві шляхи його творців, історичне тло, духовні устремління їхньої доби.
Кожен вчитель історії, літератури, культурології отримує тут блискучу наочність
для тематики своєї навчальної програми. Вміле використання цих можливостей
допоможе виховати нове покоління українців – громадян гуманного,
висококультурного суспільства.
____________________
1. Троневич. П. Великий князь Дмитро-Любарт і його сучасники / Петро
Троневич. – Луцьк : ПВД « Твердиня», 2011. – 193 с.
2. Александрович В. Інвентарі Олицького замку ХVІІ – ХVІІІ століть / В.
Александрович // Збірник документів – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2007. – 276 с.
3. Листи А. Дублянського до А. Силюка // Роде наш красний… Волинь у долях
краян і людських документах. – Луцьк, 1996. – Т. 1. – С. 419 - 434.
__________________________
Волинський музейний вісник : Наук. зб. : Вип.
5. : Музейна педагогіка. Теорія і практика. / упр-ня культури Волин. ОДА ;
Волин. краєзн. музей ; каф. документознавства і музейн. справи СНУ ім. Лесі
Українки ; Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2013. – С. 90-91.
|