|
Олександр
Матейчук,
молодший науковий
співробітник відділу фондів
Волинського краєзнавчого
музею, м. Луцьк
ІСТОРІЯ
ФОРМУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОЇ ЗБІРКИ
ВОЛИНСЬКОГО
КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ ТА ЇЇ СКЛАД
Сучасна наука активно використовує
карти як історико-географічне джерело. Картографічні твори є пам’ятками з
історії науки й техніки, оскільки містять кілька шарів унікальної інформації.
Йдеться про території країн, їх зміни, відповідні складові адмінподілу на
різних континентах з їх назвами, тобто означенням окремих географічних об’єктів
– від міст та інших поселень до шляхів сполучення і водних артерій.
Збірка карт Волинського краєзнавчого
музею (далі – ВКМ) до сьогодні не стала об’єктом систематичного дослідження.
Були лише окремі випадки звернення до неї. Зокрема працівники ВКМ, враховуючи
аттрактивні властивості карт в якості музейних експонатів, використали їх при
створенні тематичних вузлів у структурі експозиції. Наприклад, відділ давньої
історії підготував виставку «Картографічні джерела з музейних колекцій. ХVІІ–ХХ
ст.» (2006 р.), на якій, окрім зібрання ВКМ, експонувалися матеріали
Рівненського і Любомльського краєзнавчих музеїв.
При дослідженні карт зі збірки ВКМ
варто звернути увагу на шляхи їх надходження. Найбільш інформативним джерелом у
даному випадку є описи карт, подані в музейних інвентарних книгах. Інвентарні книги
ВКМ належать до різних періодів існування музею. Умовно їх можна поділити за
хронологічними періодами їхнього заповнення: міжвоєнна або польська доба
(1929–1939); передвоєний період (1940–1941); доба німецької окупації
(1941–1944); повоєнний період чи так званий час відновлення (1949–1960-ті);
70-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст. Як бачимо, найдавніші музейні інвентарні
книги, що збереглися, є польськомовними. Вони презентують польську музейну
традицію. Згідно з інвентарними описами та збереженими інвентарними номерами
нижній поріг картографічних надходжень датується 30-ми роками ХХ ст., верхня
межа визначається 10-ми роками ХХІ ст.
На підставі інвентарних описів і
загальної кількості предметів музейної картографії виявляється, що картографічне
збиральництво не носило цілеспрямованого характеру, а було спонтанним. Поява
карт в музейному зібранні автоматично залежала від функціональної спрямованості
музею – його краєзнавчого призначення. Згідно з інвентарними описами карти
надходили до музею кількома шляхами: у вигляді подарунка або закупівлі від
приватних осіб.
У 1948 р. почався переоблік музейних
фондів, оскільки необхідно було виявити реальні втрати музейного зібрання під
час Другої світової війни. Ті музейні предмети, що збереглися, отримали нові інвентарні
номери[1,28]. Варто зауважити, що при перенесенні записів із збережених
польських інвентарних книг до нових, не завжди ці записи відтворювалися
повністю. Так втрачалися відомості про те, звідки і коли було отримано той чи
інший предмет музейної збірки. Це стосується і картографічних матеріалів, що
складалися з оригіналів і надходили до основного музейного фонду, зокрема, до
групи зберігання «КДФ» (Книги. Документи. Фото), а також копій, які включались
до фонду «ДМ» (Допоміжні матеріали).
Оскільки більшість польських
інвентарних книг було втрачено, то не можливо з’ясувати точну дату початку
надходження карт до музейних фондів. На нашу думку, поштовхом для збирання карт
стала передача загальноосвітнього атласу (Відень, 1809 р.), якого подарував
повітовий староста Г. Бонкович, разом з пам’ятними медалями[3,7]. Йдеться про
"Atlas. ORBIS ANTIQUI TOTIUS sekundum optimes scriptores et librum scholasticum
Gymnasiorum austriacorum descriptus” (Атлас географічний стародавнього світу).
При опрацюванні примірника вдалося з’ясувати, що автором цього Атласу є Йозеф
Дірвальдт (Joseph Dirwaldt), а видавцем – Транквілло Молло (Tranquillo Mollo,
1767–1837 рр.). Новий інвентарний номер атласу – КДФ -3766; розмір - 26x43 cм.
Необхідно відзначити, що зберігся і старий інвентарний номер – ДКІ - 2209, який
вдалося визначити за описами у польських інвентарних книгах.
Атлас складається з 20 карт, що
ілюструють давню історію[10]: 1. Давній Новий світ (Orbis Аntiquus totus), 2.
Давня Азія (Asia Аntiqua), 3. Внутрішня Азія (Asia Іnteriors), 4. Сирія,
Фінікія, Палестина, Долини Палестини (Syria, Coelesyria, Phoenicia et
Palееæstina), 5. Земля Свята, або Область дванадцяти колін Ізраїлевих (Terra
saneta, sive regio duodecium tribuum Israelis), 6. Мала Азія (Asia Minor), 7.
Давня Індія (India Antiqua), 8. Давня Африка (Africa Antiqua), 9. Давній Єгипет
(АЕgyptus Antiqua, Libicus Nomys, Marmarica et Cyrenaica), 10. Африка, Нумідія
і Мавританія (Africa, Numidia et Mauretania), 11. Давня Європа (Europa
Antiqua), 12. Давня Греція. Епір. Пелопоннес. Македонія і Фракія, Іллірія
(Græcia Antiqua. Epirus. Polеponesus. Thracia Macedonia et Illyris graæca), 13.
Афіни (Athaneæ), 14. Давня Італія (Italia Аntiqua), 15. Давній Рим (Roma
Аntiqua), 16. Велика Німеччина (Vindelici. Rhætia і Норік Germania magna. Vindelicia.
Rhætia et Noricum), 17. Паннонія, Дакія, Мезія, Іллірія (Pannonia, Dacia,
Moesia et Illyricum), 18. Давня Галлія (Gallia Аntiqua), 19. Давня Іспанія
(Hispania Аntiqua), 20. Давні Британські острови (Insulæ Britannicае Аntiqua).
Згідно з описом в інвентарній книзі
від 16 березня 1949 р., наступним у збірці з’явився атлас «Theatrum Orbis
Terrarum, sive Atlas Novus in quo Tabula et Descriptiones Omnium Regionum»
(Театр Світу, або Новий Атлас карт з описом районів) [9]. Як вдалося з’ясувати,
цей примірник є перевиданням Атласу В.Я. Блау, здійсненим його синами Віллемом
та Йоганом Блау в Амстердамі 1835 р. [6] німецькою мовою. Атлас має такий
вигляд: обкладинка картонна, обтягнута тканиною сірого кольору, яка в окремих
місцях відклеєна, корінець надірваний; розмір - 27х31,5 см. Наявний старий
інвентарний номер – ДКІ - 2207, що близький до інвентарного номеру ДКІ -2209
попереднього Атласу (за польськими інвентарями); одночасний запис із попереднім
до повоєнної інвентарної книги (про що свідчать інвентарні номери КДФ - 3765 та
КДФ - 3766) дають можливість припусти, що і цей Атлас також міг бути
подарований повітовим старостою Г. Бонковичем.
Атлас складається з 68 карт: 1.
Порівняльна таблиця відомих висот і місць на землі, над морем (Vergleichende
Ubersicht be kannter Hцhen und Orte der Erde über der Meeres – Flüche 1834), 2.
Система нашого Сонця (Das System unsesrer Sonee), 3. Східна і Західна Півкулі
(Die Oestliche und Westliche haebku get De rerde), 4. Всесвіт в проекції
Меркатора (Welt-Charte in Mereatora Projektion), 5. Європа (Europa), 6. Іспанія
і Португалія (Spanien und Portugal), 7. Франція (Frankreich), 8. Об’єднана
територія Бельгії та Голландії і Велике герцогство Люксембург (Belgien und
Holland nebst dem Gross hezzgoth. Luxenburg), 9. Великобританія та Ірландія
(Gross Britanien und Ireland), 10. Англія (England), 11. Шотландія (Schotland),
12. Ірландія (Іreland), 13. Німеччина, Нідерланди і Швейцарія (Deutshland
Niеderlande und Schweiz), 14. Швейцарія (Schweiz), 15. Цюх-Клів-Берг
(Jüeich-Cleve-Berg), 16. Курфюрство Гессен (Kurfыrstenthum Hessen), 17.
Герцогства Ангальт Дессау, Kотхен, Бернбург (Die Herzogthümer Аnhalt Dessan
Cöthen u. Bernburg), 18. Саксонія у Тюрінгії та сусідні землі (Sachsen die
staaten in Thüringer und benachbarte Länder), 19. Баварія і Баден-Вюртемберг та
Гогенцоллерн і Баден (Bayern Würtemberg bey de Hohenzollern und Baden), 20.
Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенах (Gross – Herzogthum Sachsen – Weimar
und Eisenach), 21. Австрія (Oesterreich), 22. Пруссія (Preussen), 23. Провінція
Східна Пруссія (Provinz Оst-Preussen), 24. Провінція Західна Пруссія (Provinz
West-Preussen), 25. Провінція Бранденбург (Provinz Brandenburg), 26. Провінція
Померанія (Provinz Pommern), 27. Провінція Сілезія (Provinz Schlesien), 28. Провінція
Позен (Provinz Posen), 29. Швеція, Норвегія та Данія (Schweden, Norwegen und
Dänemark), 30. Європейська частина Росії разом з азіатськими провінціями по цей
бік Уралу (Das Europäische Russland nebst den asiatisehen Provinzen diesseit
des Ural), 31. Європейська Туреччина у Греції та Іонічні острови (Europaeische
Tűrkey Griechenland und die Jonischen Jnseln), 32. Греція, Іонічні острови і
Кандія (Griechenland die Jonischen ˛nseln und Candia), 33. Середня Італія.
Далмація і Албанське узбережжя (Italien milder. Dalmal. Albanesischeu Kűste),
34. Держави Північної Італії, саме: Ломбардо-Венеційське Королівство, Парма,
Модена, Toсканiя, Лукка, Сан-Маріно та Папська область (Die staaten von ober
Italien nämlich: das Lomb. Venet Konigreich, Parma, Modena, Toscania, Lucca,
St. Marino, u.d. Kirchenstaat), 35. Королівство Північна Сицилія: Абруццо,
Терра ді Лаворо, Апулія та Калабрія (Das Königreich beiber Sicilien Nördliche Haelfte:
Abruzzo, Terra di Laworo, Apulien und Calabrien), 36. Королівство обох Сицилій
та Калабрія (Das Königreich beiber Sicilien Sűdliche Halefte Sicilien und
Calabrien), 37. порожній аркуш, 38. Азія (Asien), 39. Ост-Індія (Ost Indien),
40. Азіатська частина Росії за Уралом (Das Asiatische Russland jenseit des
Ural), 41. Азіатський архіпелаг і Нова Голландія (Asiatischĺr archipel und Neu
Holland), 42. Єгипет, Нубія, Аравія, Дарфур, Кордофан, Кандія, Сирія і Земля
Адана (Die Laender des Pascha von Aegypten; Aeypten, Nubien, Arabien, Darfur,
Cordofan, Candia, Syrien nebst den District Adana), 43. порожній аркуш, 44.
Африка (Africa), 45. Південа Африка (Sűd - Africa), 46. Сенегамбія. Судан.
Верхня Гвінея (Sĺnegambien Sudan und ober Guinea), 47. порожній аркуш, 48.
Америка (America), 49. Сполучені Штати Америки і Мексика (Vereunigte staaten
von Nord America und Mexico), 50. Вест Індія і Мезо Америка (West Іndien und
Mittee America), 51. Південна Америка. Болівія, Південна Бразилія, Парагвай,
Чилі, Ла-Плата і Патагонія (Sűdlichster theil von America enthaltend Bolivia,
das Sűdliehe Brasilien, Paragvay, Chile, La Plata, Cisplatina und Patagonien), 52. Південа
Америка (Sűd-America), 53. порожній аркуш, 54. Давній Світ (Circuitus orbis
terrarum veteribus cogniti), 55. Візантійська Імперія часів Константина
Великого (Imperium Romanum tempare Constantini), 56. Іспанія (Hispania), 57.
Британські острови (Insulae Britannicae), 58. Німецька Галлія і сусідні
території (Germaniae Galliae & Rhaetiae Pars), 59. Верхня Італія (Italia
Superior), 60. Середня Італія (Italia Media), 61. Нижня Італія (Italia
Inferior), 62. Давня Греція (GrАЕcia Sfutiqua),
63. Острови грецького Архіпелагу (Greta & Insulae Aegćimaris), 64.
Пелопоннес (Peloponnesus), 65. Понт Евксинський, або Чорне море та Області
(Pontus Ĺuxinus et Regio), 66. Мала Азія, Сирія, Вірменія, Meсoпoтaмiя,
Ассирія, Палестина (Asia Ěinor, Syria, Armenia, Mesopotamia, Assyria,
Palestina), 67. Єгипет і Скельна Аравія (Aegyptus et Arabia Petraea), 68.
Палестина (Palĺstina).
У музейному зібранні представлений
ще один Атлас (КДФ - 1592), так званий Atlas Scholasticus. Bequemer Hand Atlas
aus sechs und zwanzig Homannischen Landkarten nach der Vorschrifft des
Hübnerischen Musei Geographici N. 2 zum Gebrauch der Hübnerischen
Geographischen Fragen also eingerichtet Anno (1754 р.). Під час роботи з
виданням вдалося з’ясувати, що це шкільний атлас. Його повна назва «Зручний Навчальний
Атлас Йоганна Гюбнера у вісімнадцяти гоманнівських картах, виконаних на
замовлення Гамбурзького Музею Географії, з додатком гюбнерівських «Географічних
питань». Видання складається з 25 земельних карт, карт-схем, методичних
розробок, представлених Йоганном Гюбнером. Картограф і видавець – Гоманн,
Йоганн Батист Ербен з нащадками (Homann, Johann Batist Erben heirs 1730-181? рр.),
які надрукували атлас у Нюрнберзі 1754 року. Йоганн Гюбнер (1668–1731) –
німецький географ, історик та педагог; був ректором у Мерзебурзі та Гамбурзі.
Йому належить знаменита праця з географії «Kurze Fragen aus der alte und neuen
Geographie» («Короткі питання зі старої та нової географії», 1693 р.), що
витримала 36 видань, була перекладена майже на усі європейські мови. Йоганн
Батист Гоманн (1664–1724) – видавець, картограф і редактор, засновник
картографічного видавництва у Нюрнберзі (1702 р.) з династії найвідоміших у
Європі – HOMANNO, що проіснувала понад 100 років. Його карти цінувалися за географічну
достовірність, вишуканість гравірування й оформлення картушів, тому часто
слугували за взірець для інших видавців.
Повну назву даного шкільного атласу
подано на авантитулі [8]. Атлас містить 95 сторінок, пагінація вгорі, мова
німецька; обкладинка шкіряна, декорована: поле обкладинок розбите на
вісімнадцять різних за розміром квадратів. На лицевій стороні обкладинки,
вгорі, витиснено золотом скорочену назву: ATLAS SCHOLASTICUS. Краї обкладинок
подерті, кути обтріпані; форзац білий з цупкого паперу; папір з плямами коричневого
кольору. Карти багатоколірні у подвійній рамці. Розмір атласу – 53х33 cм.
Атлас складають наступні 25 карт: a)
Schematicmus der ma thematiłńshechen Geographie – 1. «Карта світу, що презентує
обидві півкулі – східну і західну». Глобус (Weltkugel), 2. Європа (Europa), 3.
Азія (Asien), 4. Африка (Africa), 5. Америка (America), 6. Іспанія (Spanien),
7. Португалія (Portugal), 8. Франція (Frankreich), 9. Великобританія
(GroâBritanien), 10. Англія (England), 11. Шотландія (Schottland), 12. Ірландія
(Irĺland), 13. Об’єднані Нідерланди (Gesamte Niederlande), 14. Австрійські
Нідерланди (Österreichischen Niederlande), 15. Сполучені Нідерланди (Vereinigte
Niederlande), 16. Швейцарія (Schweiz), 17. Італія (Italien), 18. Німеччина
(Deutschland), 19. Данія (Dänemark), 20. Швеція (Schweeden), 21. Норвегія
(Norwegen), 22. Польща (Polen), 23. Пруссія (Preussen), 24. Угорщина, Туреччина
та Греція (Ungarn Turkey und Griechenland), 25. Росія (Ruland).
Опрацювання наведених карт та їхні
описи у музейних інвентарних книгах дає можливість зробити наступні висновки.
Перший блок картографічних матеріалів з’явився у ВКМ у міжвоєнну добу, в період
з 30-х рр. ХХ ст. по 1939 роки. Картографічні надходження цього періоду
представлені оригіналами – виданнями Атласів, жоден з яких не був до цього часу
атрибутований. Вважаємо, що всі три примірники були подаровані повітовим
старостою Г. Бонкевичем, який, як людина освічена, без сумніву, враховував функціональне
призначення діючого музею.
Атласи дають уявлення про різні
видавничі традиції: 1) австрійську картографічну традицію презентує «Atlas.
ORBIS ANTIQUI TOTIUS; 2) нідерландську картографічну практику представляє
«Theatrum Orbis Terrarum, sive Atlas Novus»; 3) німецьку – «Atlas
Scholasticus», він же презентує шкільну традицію картографічних видань. Його
створення пов’язане з іменами Йоганна Гюбнера та Гоманна.
Окрім Атласів, до картографічних
матеріалів ВКМ входять і окремі карти, що розрізняються за технікою виконання,
за приналежністю до різних картографічних традицій, за видом надходження до музейної
збірки. Карти включені як до основного фонду, так і до науково-допоміжного. Їх
дарували, вони були об’єктами закупівлі, або копіювання.
У 1950–1998 рр. інвентарні книги ВКМ
не зафіксували жодного запису про поповнення картографічної збірки. Лише у
квітні 1998 р. збірка карт ВКМ поповнилася завдяки дару п. Галини
Мельник-Калужинської (Лондон) двома картами земель України[2,69], які були
виготовлені у ХVІІ і ХVІІІ століттях. Йдеться про карти «Східна частина Польщі»
(Polonia parte Occidentale [and] Polonia parte Orientale), що виготовлена у
Венеції італійським космографом Вісенто Марія Корнетті і видана 1657 р. та
перевидана у Римі 1688 р. (КДФ - 17373) та «Річище Дніпра» (КДФ - 17374).
Карта Корнетті також відома під
такою повною назвою: «Polonia parte orientale Dedikata. Alliime S.
Francesco Cornaro, Procuratore di S. Marco, Ambafciatore
Straordinario della Serenissimo Republica di Venetia, atla santilai ai N. S.
ALESSANDRO VIII Del P.» (КДФ - 17373). Карта рукописна, виконана на
італійському папері ХVІІ ст., багатоколірна. Датування відсутнє. У верхньому
лівому куті – зображення 14 гербів, перевитих стрічкою, серед яких герби Речі
Посполитої, Великого князівства Литовського, м. Гнєзна, Сандомірського,
Мазовецького, Торунського та інших воєводств. У просторі між гербами розміщено вже
згадану скорочену назву карти та присвяту космографа В. Корнетті, адресовану
Франческо Корнаро (Francesco Cornaro, 1585 - 1656), 101-му венеціанському дожу,
а також прокурору суду святого Марка, повноважному послу Республіки Венеція, а
також Олександру VIII, папі римському. Нижче гербів розміщено шкалу в
італійській, польській, німецькій системах виміру. Мова присвяти – латинська, географічні
назви наводяться латинською та грецькою (в латинській транскрипції). Пояснення
наводяться італійською мовою[2,69]. Карта має дволінійну рамку, на якій
нанесено сітку градусів. На полях карти підписані сторони світу: Захід
(Occidente), Схід (Oriente), Північ (Setten triore), Південь (Mezze Giorno) [11].
Друга карта, яку подарувала Галина
Мельник-Калужинська, носить умовну назву ,,Kарта річища Дніпра” і внесена в
інвентарну книгу під номером КДФ - 17374. Карта паперова, великоформатна, одноаркушева
(аркуш 50x81 см), розфарбована вручну; визначені шкала виміру та орієнтація за
компасом по сторонах світу. Використовуються латинська, польська та литовська
мови при позначеннях певних місцевостей[12].
При підготовці у 2005 році виставки
,,Луцькі реліквії”, з нагоди 920-ї річниці першої писемної згадки про місто
Луцьк, для більш повного представлення території Волині було виготовлено
фотокопії таких карт: „Волинь на карті Польщі В. Гродецького” 1613 р. (ДМ -
48185), „Волинь на карті Литви Т. Маковського 1613 р.” (ДМ - 48186) і „Карта
Волинського воєводства, видана Б. С. Брейткопфом у 1769 р.” (ДМ - 48187).
Карта В. Гродецького масштабу 1:1
680 000 (рукописний варіант був завершений у 1558 р., а вийшла друком у Базелі
в 1562 р.) була вміщена в 16 виданнях ,,Огляду земної кулі” до 1592 p., а також
у деяких інших виданнях. Відомо багато копій з цієї карти в атласах малого
формату, виданих наприкінці XVI – початку XVII ст. [4,57]. Хоча дана карта є
копією великої карти Ваповського, В. Гродецький не вніс жодних власних змін до
території Польщі, а, отже, і Волині, відмінністю є тільки зменшення масштабу. Свідченням
цього є перш за все зменшення розмірів озера Амодоцького, яке присутнє на карті
Ваповського. Окрім того, витоки Стиру були пересунуті аж до Бучача, а Горині –
під Збараж, що змінило малюнок їх течій на карті[7,17]. Однак були і позитивні
зміни, а саме: усування Амодоцького озера з пограниччя Волині і Поділля
дозволило показати Турію як притоку Прип’яті14].
Карта Т. Маковського була видана
1613 р. у масштабі1:1 300 000 іохоплювала ціле Волинське воєводство. Однак
територія Волині не була так докладно зображена, як територія Литви [5].
Насамперед було відредаговано малюнок русел усіх головних приток
Прип’яті[7,18]. Йдеться про притоки Горинь, Турію, що отримала притоки,
найбільші з яких Луга, Іква[16]. Було подано 50 назв міст і містечок; більшість
назв міст за деяким виключенням (Lusuc зам. Łuck, Lubartow зам. Lubar,
Sulzenice зам. Zieleńce) [15] подана правильно.
Карта Волинського воєводства видана
фірмою Б. С. Брейткопфта в 1769 р. у Лейпцигу в масштабі 1: 670 000. Карта
анонімна, авторство приписують Яну Бакаловичу (Jan Bakałowicz), також вважають,
що це частина Генеральної мапи Королівства Польського, яка була видана у
друкарні Я.Я. Кантера (J. J. Kanter) у 1771 р. На користь цього свідчить
ідентичність виконання і шкал виміру. Всього представлено 370 назв міст і
містечок, що у 4 рази більше, ніж на картах XVІІ ст., однак назви деяких міст
змінено (Zwiahel – Zwyal, Stepan – Stipan, Krupa – Kripa, Równe – Prowne, Wyźw
– Wysbi, Kozin – Kmin) [7,21].
25 жовтня 2006 р. було куплено у І.
Панасюка карту ,,Der Königlichen Republik Polen Woiwodschaften Chelmu.
WolHynien oder KLEIN POLENS mitteren Theil Nro 44.”[13], яка була внесена до
інвентарної книги під номером КДФ - 19499. Карта топографічна і презентує різні
частини Речі Посполитої, зокрема, Волинське і Холмське воєводства. Розміри
31,6х45 см. Картограф – Франц Йоган фон Рейлі (1766-1820 рр.). Папір з водяними
знаками у вигляді вертикальних ліній на відстані три сантиметри одна від одної.
У 2007 році було виготовлено копію з
карти українських земель у складі Польщі ,,Parte Occidentalede La Russie Polonie ouse
trouvent la Russie Noire,
La Haute Volhynie,
et La Haute Podolle,
Par Le S Robert de Vaugondy Fide de M. R. Robert Geog. Du Rai. Arec Privileg”.
Розміри карти 29,7х 21 см. Карта виконана в двох кольорах: чорному і червоному
(обведені кордони). Межі малої Польщі позначені червоною лінією. Масштаб мав
таку назву ,,Gemeine Polnische u Deutsche.M 15 a.e. G.”. Заголовок карти
розташовано у фігурному картуші із зображенням двох книг, які спираються на
глобус з лівого боку, на передньому плані книга, на якій подано назву карти,
справа на задньому плані горщик з шістьма пір’їнами. Картуш розміщено у
верхньому правому куті. Карта має дволінійну художню рамку. На полях позначено
широту та довготу (градуси: на бокових 40-51, верхній-нижній 42-46). Міста й
містечка позначені малюнком дворівневої кам’яної споруди, позначені також деякі
сільські поселення. Більша частина міст позначена у вигляді трьох стилізованих
будівель, а Луцьк (Luko) i Холм (Chelm) позначені будівлями з двома хрестами. Деякі
міста мають подвійні назви: Lumow (Lemberg, Leopolis) i Lusuc (Lucko,
Lucloria). На карті позначено річки Буг (Bug Fl.), Прип’ять (Przypice Fl.),
Стир (Stur Fl.), Сухол (Suchol Fl.) [17]. Карта у подвійній рамці, поділена на
чотири регіони, на яких позначені адміністративні центри (взяті у рамки). Округ
Лемберг (Palatinat de Lemberg), Округ Белз (Palatinat de Belc), Чорна Русь
(Russie Noire), Верхня Волинь (Haute Volhynie), Округ Луцьк (Palatinat de
Lusuc), Верхнє Поділля (Haute Podolie), Округ Кам’янець (Polatinat de Kaminec).
У нижньому правому куті розміщена шкала виміру Echelle Lieues dune heure
(5-20).
Таким чином, карти, що ввійшли до
зібрання Волинського краєзнавчого музею, є цінним джерелом не тільки з точки
зору історії картографії земель України, але вони зберігають важливі відомості
з історичної фонетики і можуть бути використані при дослідженні становлення і
розвитку середньовічної фонетичної норми географічних назв України.
_____________________
1. Андреєва Т. Про роботу
Волинського краєзнавчого музею в післявоєнні роки (1944-1961) / Тетяна Андреєва
//Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск ІІ – Луцьк,
1999. – 206 с. - С. 28.
2. Огнєва О.
Західноєвропейські середньовічні карти земель України у зібрані ВКМ./Олена
Огнєва// Волин. музей. Історія і сучасність. Тези та матеріали ІІ наук.-практ.
конф., присвяченої 70-річчю Волин. краєзнавчого музею та 50-річчю
Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки. - 1999. –
Луцьк, 1999. – С.69-71.
3. Силюк А.М. Волинський
краєзнавчий музей: сторінки історії формування колекції./Анатолій Михайлович Силюк//Волинський
музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск ІІ – Луцьк, 1999. – 206
с. - С. 7
4. Соcса Р.І. Історія
картографування території України/Ростислав Іванович Сосса: Підручник.– К.:
Либідь, 2007. – 336 с. - С. 57
5. Масляк П.О. Хрестоматія з
географії України. Розвиток картографії в Україні: [електронний ресурс] / Масляк
П.О. – Режим доступу: http://geoknigi.com/book_ view.php?id=444, вільний. –
Загол. з екрану.
6. Стрілецька О. Видання
провідних Європейських картографічних закладів ХVІ – ХVІІІ ст. у фондах сектора
картографічних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського :
[електронний ресурс] / Стрілецька О. – Режим доступу: http://www.
nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlnu_knyg/2010_5/130136.pdf, вільний. – Загол. з
екрану.
7. Karol Buczek. Wołyń w
dawnej kartografji (wieki XV-XVIII)/ Buczek Karol // Rocznik Wołynski. Tom IV.
Pod redakcja Jakóba Hoffmana. Równe 1935. - S. 17
8. ВКМ, інв. № КДФ - 1592
9. ВКМ, інв. № КДФ - 3765
10. ВКМ, інв. № КДФ - 3766
11. ВКМ, інв. № КДФ - 17373
12. ВКМ, інв. № КДФ - 17374
13. ВКМ, інв. № КДФ - 19499
14. ВКМ, інв. № ДМ - 48185
15. ВКМ, інв. № ДМ - 48186
16. ВКМ, інв. № ДМ - 48187
17.
ВКМ, інв. № ДМ-53363
______________________________________
Волинський
музейний вісник:
Наук. зб.: Вип. 3. / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА; Волин. краєзн.
музей; каф. документознавства і музейн. справи ВНУ ім. Лесі Українки ; Упоряд.
А. Силюк, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2012. – С. 119-124.
|