|
Людмила Карпюк (Луцьк)
ІКОНИ СВЯТОГО ЮРІЯ
ЗМІЄБОРЦЯ ХVІ – ХVІІІ СТОЛІТЬ З КОЛЕКЦІЇ ВКМ
Одним з найбільш відомих святих у
християнському світі, а в деяких країнах і самим шанованим, був Великомученик
Георгій, як переможець у духовній брані, названий Переможцем. Особливе
ставлення до святого спричинило й появу великої кількості варіантів його житія.
Відповідно візантійської агіографічної традиції Георгій народився в Каппадокії,
в родині перського воїна Геронтія. Матір’ю Георгія була християнка
Поліхронія, яка й виховала сина у християнському дусі. Після смерті чоловіка
мати з сином переїхали у Палестину, де біля міста Лідди у неї були багаті
маєтки. Молодий Георгій служив трибуном у війську імператора, а коли почалися
гоніння на християн, роздав своє майно злидарям. З’явившись перед імператором
Діоклетіаном, він засудив ідолопоклонство, яке панувало у державі. Після
жорстоких катувань, Георгій був страчений, а тіло його перенесене слугою у
Лідду.
З утвердженням шанування святого поширювались
сказання про його чудеса. Одним з найбільш відомих було «Чудо про змія». Згідно
грецьких, латинських і слов’янських варіантів тексту, це легенда про порятунок
від смерті царівни та перемоги Георгія над драконом, який вбивав жителів
древнього міста Ласії. Цей епізод житія здобув самостійне життя в
літературі і мистецтві біля ХІ – ХІІ століть, однак різні книжкові джерела
подавали дещо різні варіанти. Легенда розповідає про те, як жителі містечка,
аби умилостивити чудовисько, по жеребу приносили йому жертву. Коли жереб впав
на доньку правителя Ласії, дівчину, одягнувши у багряницю і прикрасивши як
наречену, відвели до озера. В цей час Георгій, повертаючись з битви, випадково
зустрічає дівчину і дізнається про її нещастя. Звернувшись з молитвою до
Господа про підкорення « лютого звіра», він отримує благословління.[1] «Житія
святих» Дмитрія Ростовського детально описує цей короткий бій. Пробивши
списом пащу дракона, Георгій наказав царівні обв’язати його шию поясом і
відвести до міста. Вдячні городяни були охрещені і побудували на честь Георгія
храм.
Тема «Чуда про змія» згодом отримала
алегоричне трактування, стала символом перемоги християнства над язичеством.
Найбільш ранні відомі зображення Святого
відносяться до VІ століття і представляють його в образі мученика. З ХІ
століття, з появою в літературі теми «Чуда…», переважають зображення Георгія –
воїна зі списом у руці.[2]
Для українського релігійного мистецтва саме
така тема стає характерною, особливо в період ХVІ – ХVІІІ століть. Відповідно й
у волинському іконописі цього періоду в образах Великомученика Георгія
переважає тема змієборства. Така традиція може бути пов’язана, як з народною
уявою про святих, які перемагають сили зла, так і з героїчними подіями
українських козацьких визвольних воєн ХVІ – ХVІІІ століть.
Найдавнішою іконою на тему «Юрій Змієборець»
в колекції Волинського краєзнавчого музею є образ з села Голоби Ковельського
району (І - 472), написаний невідомим народним малярем в кінці ХVІ століття.[3]
Він доволі спрощено і схематично, використовуючи дуже скромну палітру кольорів,
зображує подвиг святого. Строга графічність і відсутність живописності
уподібнюють його іконопис прийомам давнього фрескового живопису. Основою
рисунку є лінія; домінуючі чорний і червоний контури обрамляють постаті людей і
тварин, творять риси ликів, деталі архітектури. Маляр втілює повну легенду
«Чуда про змія», ніби розділивши ікону на кілька частин. Зліва він зображує
святого вершника на тлі дещо незвично переданих гірок. Вони , як своєрідне
обрамлення, відділяють його постать від інших деталей сюжету. Тоненький чорний
спис пронизує роззявлену пащу чудовиська під ногами коня. Права сторона
ікони розділена малярем на два «поверхи», внизу перед вершником стоїть царівна,
її руки ледь підняті. Це благання про допомогу, але водночас на її руках довгий
і широкий пояс, адже згідно легенди, вона обв’яже ним шию чудовиська. Над
постаттю дівчини, на тлі мурів з чорними бійницями, зображені цар з царицею.
Ідея перемоги християнства, а водночас і
велич подвигу втілена малярем за допомогою яскравих і дзвінких відтінків
червоного кольору, він є домінуючим на іконі: на плащі Змієборця, одежах
царівни і її батьків, на дахах будівель.
Волинські ікони з «Юрієм Змієборцем» створені
майстрами різної виучки і рівня таланту – і високопрофесійними представниками
волинської іконописної школи, і народними майстрами. Але не дивлячись на
численні зображення, з точністю вони не повторюються ніколи. В кожній іконі
подається свій переказ відомої легенди, підкреслюються свої особливості, різні
сторони і моменти події. Це обумовлено, напевно, як різними джерелами, до яких
звертались малярі, так і різницею завдань, які вони ставили перед собою.
Одним з яскравих і характерних взірців
втілення теми «Юрія Змієборця» у волинському малярстві є твори «Волинського
іконописця 1630 року» та іконописців цього кола. Три ікони даного малярського
осередку відтворюють єдиний іконографічний взірець, який поєднує традиції
давнього сакрального мистецтва з помітними впливами мистецтва
західноєвропейської культури. В своїх творах маляр іконне начало ставить
первинним, через що його образам «Юрія Змієборця» притаманне особливо
символічне значення.[4] У трьох іконах, створених в першій половині ХVІІ
століття, малярі створюють монументальний образ вершника на білому коні. Його
постава статична, позбавлена будь-якої напруги, що підкреслює героїчний і
тріумфальний характер образу. Вершник не скаче і навіть не рухається, кінь
завмер у фіксованій позі. Певна динаміка передана лише за допомогою зображення
об’ємних бганок червоного плаща, який розвівається за спиною святого.[5]
Художня мова відтвореної теми надзвичайно лаконічна і зрозуміла. Кожен колір
тут глибоко символічний, він переходить з одного образу в інший. Червоний –
колір праведної крові мученика і перемоги над смертю. На чорному
поземі, символі зла і аду, зображене витягнуте тіло змія. Його топчуть
ноги білого коня, білий колір символізує чистоту і святість.
Всі три образи передають розгорнутий варіант
«Чуда про змія», тому велику частину ікони займає зображення міста у вигляді
нагромадження архітектурних форм з високими і широкими баштами, прикрашеними
зубцями, колонами, з круглими отворами бійниць і вікон, з яких цар з царицею
спостерігають за тим, що відбувається. На тлі чорного отвору вхідних
воріт зображена царівна. Її постать по-різному вирішена на цих іконах. В єдиній
житійній іконі «Юрія Змієборця» царівна у довгому парадному платті з коміром
«брижою» та тризубою короною на голові. На інших – в горностаєвій мантії або ж
у довгому хітоні з широкими рукавами. Її постать є цілком підпорядкованим, але
й необхідним елементом у даній іконографічній схемі, ілюструючи легенду та
слова святого Юрія про пояс, яким царівна обв’язала шию змія і відвела до
міста. Малярі відтворюють цей пояс на іконі у вигляді тонкої довгої стрічки
червоного кольору, яка з’єднує руки царівни і шию чудовиська.
Образ «Юрія Змієборця» у трактуванні
«Волинського іконописця 1630 року» має свої, лише йому притаманні особливості.
Перед нами не лише воїн Христов, але й смиренний «страстотєрпєць», як засвідчує
фрагмент збереженого напису у верхній частині рами ікони датованої 1630 роком.
Можливо саме тому маляр підкреслює не лише героїзм святого, але й смирення і
чистоту у його тендітній постаті зі списом в опущеній, а не переможно
піднятій руці; у його зосереджено-спокійному ликові, як втіленню духовної
краси.
На Волині у створені культури
церковного малярства значний пласт належить іконописцям провінційного напрямку.
Відповідно, у колекції музею знаходиться значна кількість ікон Юрія Змієборця,
написаних саме такими малярами. Їх твори свідчать про активну фольклоризацію
образу святого, який шанується у народному середовищі не лише як мученик і
змієборець, але й як покровитель воїнів, землеробів і скотарів, про що
розповідає велика кількість збережених до нашого часу казок і легенд.[6]
Ікони Юрія Змієборця (І-45) з с. Новосілки
Турійського району (І-12), с. Дубечне Старовижівського (І-36), с. Ставки
Турійського (Ж-202), с. Вітоніж Рожищанського, (І-94) с. Твердині Локачинського районів об’єднані стилістичними
особливостями, у яких легенда про Змієборця інтерпретується з фольклорним
звучанням. Проте, маючи багато спільних рис в іконографічній основі та
символіці, кожен з образів має свої характерні риси.
На більшості ікон постать святого вершника
займає значну частину іконного простору. «Юрій Змієборець» ХVІІ століття з с.
Новосілки представляє лицаря у військових обладунках: срібному шоломі з пір’ям,
срібному нагруднику, через плече перекинута блакитна перев’язь, за спиною
розвівається короткий червоний плащ. Довгим списом зі срібним наконечником він
пробиває роззявлену пащу змія. Справа, на тлі чорного отвору воріт, постать
царівни. Особливість цієї ікони у відтворених «реаліях»: лицарському обладунку
святого, блакитному вбранні царівни з червоно-синьою вишивкою на грудях і білому
фартусі. Її голова увінчана великою зубчатою короною. Маляр представляє
розгорнутий варіант житійної легенди: у  віконних отворах башти – цар з
царицею. Вгорі зліва, як знак благословління Господнього – зображення десниці
Господа. Ікона виконана у світлих і приглушених тонах блакитних і вохристих
фарб.
Подібний розгорнутий варіант «Чуда про змія»
з характерною іконографічною основою можна побачити на іконах з с. Дубечне, с.
Ставки та іконі невідомого походження (І-419). Всі вони мають ще одну характерну
рису, притаманну й іконам «Волинського іконописця 1630 року», ліва рука святого
зі списом опущена донизу і лише злегка притримує його, правиця піднята до
грудей, а світлий лик з ледь опущеними долу очима, виражає смирення і чистоту.
Дещо по іншому, як своєрідну ілюстрацію до
розповіді про «чудо», представлений подвиг Юрія на іконі з села Вітоніж 1756
року. Маляр, близький до народного середовища, ретельно відтворює всі
деталі і подробиці бою, не зосереджуючись при цьому лише на постаті святого Юрія.
Саме тому всі фігури виконані в майже одному масштабі. Постать вершника зміщена
вправо, він, як традиційно - у лицарських обладунках. Двома піднятими
руками він міцно стискує широкий спис, з силою заганяючи його у пащу
чудовиська. Вся його увага зосереджена на цій дії, погляд спрямований на змія.
Ліву частину іконної площини займає зображення башти з великими вікнами і
бічною прибудовою під коричневою черепицею. У чорному творі дверей – постать
царівни з молитовно складеними руками. В аркоподібних вікнах другого ярусу
башти - цар з царицею. Ікона виконана у характерній для Волинського малярства
кольоровій гамі світлих відтінках синьої і коричневої барв.
Ікона «Юрій Змієборець» з с. Михнівка
Камінь-Каширського  району (Ж-301) має яскраво виражені стилістичні особливості,
у ній переважає романтичний, майже казковий дух. Маляр яскраво і безпосередньо
зобразив легенду про чудо змієборства, наповнивши образ реалістичними деталями.
Постать вершника займає більшу частину іконописної основи. Юрій постає перед нами
мужнім воїном з атлетичною фігурою, його груди прикриті металевою кірасою з
мальтійським хрестом по центру, в лівій руці великий круглий щит, що
прикриває груди, на ногах – світло-коричневі поножі, на голові – шолом з
яскравим червоно-зеленим пір’ям. За спиною святого розвівається червоний
плащ. В цілому, сюжет сприймається, як епізод батальної сцени у провінційному
малярському трактуванні. Аби підкреслити напругу і динаміку сюжету, маляр
зображує переляканого коня з довгою гривою, що розвівається; передніми ногами
він б’є у груди змія, який довгим хвостом обвив його задні ноги.
Використовуючи тенденції ренесансного мистецтва у передачі пластики руху і
реалістичних елементах, маляр водночас слідує канону даного сюжету. Він
застосовує різні масштаби в зображенні фігур вершника і царівни. Ії невелика
постать зліва від святого, повернута до нього, з молитовно складеними на грудях
руками. Царське походження підкреслене вбранням: синє плаття з мереживом на
грудях, перлини на шиї, на плечах червона, підбита горностаєм мантія. Вдалині –
замкові мури з високою, триярусною білою вежею. Вся нижня частина ікони –
своєрідний пейзаж, який завершується біло-блакитними горами. Як і в більшості
волинських ікон, у верхньому кутку зображена благословляюча десниця з трьома,
прокресленими широкою грав’ю, променями, які подібні до гострих стріл.
В живописі яскраво проявились індивідуальні
риси маляра, який надав даному образу особливо символічного звучання, втіливши
ідею чуда перемоги над змієм, як лицарсько – романтичну історію середньовіччя.
Доволі близько за стилістикою і символікою до
ікони з Михнівки стоїть образ «Юрія Змієборця» кінця Х VІІ століття з с. Гішин
Ковельського району (Ж-297). Монументальна, але не пропорційна постать
вершника повернута вліво і займає майже весь іконний простір. Кінь передніми
ногами з силою б’є по змію. Святий легко і невимушено сидить на коні, тримаючи
спис у піднятій правій руці, ліва піднята до грудей з затиснутою вуздечкою. На
голові – срібний шолом з різнокольоровим пір’ям, груди закриті кірасою з
намальованим мальтійським хрестом. За спиною розвівається короткий червоний
плащ. Лик Юрія опущений долу з спокійним і лагідним виразом. Як і на іконі з
Михнівки, зелено-оливковий позем закінчується невисокими білими горами.
Зліва широка двоярусна башта, на чорному тлі її відкритих воріт –
маленька постать царівни у червоній спідниці з синім фартухом, білій з червоною
шнурівкою блузі і темно-коричневій жилетці. Вгорі справа – залишки рисунку
благословляючої десниці.
Традиційна сюжетна схема втілена в іконі Йова
Кондзелевича початку ХV ІІІ століття.[7] Манера іконописця характерна для його
часу. Змієборець представлений верхи на білому коні у повних військових
обладунках середньовічного лицаря, обидві руки міцно стискують товсте древко
списа, який пробиває груди змія. Справа, на тлі замкових мурів, постать
царівни, яка здивовано споглядає незвичайну битву. Біля її ніг тулиться
маленька біла вівця. Свідками перемоги Юрія є цар з царицею, дві постаті яких
автор розміщує на маленькому балконі стіни замку. Вони зображені у
емоційних позах: цариця у журбі долонею прикриває обличчя, цар схилив голову на
груди. Маляр значну увагу приділяє тонкому опрацюванню всіх живописних деталей
вбрання царівни, лицарських обладунків, збруї коня. Святий Юрій у авторстві
Кондзелевича - втілення юнацької краси і грації. Його світлий лик з
ніжним рум’янцем, повний напруги і внутрішньої зосередженості.
Подібні риси притаманні святому вершнику й на
іконі «Юрій Змієборець» початку ХV ІІІ століття з с.Верхнів Іваничівського
району (Ж-312). ЇЇ автор, який близький до малярського кола Йова
Кондзелевича, своєрідно підходить до традиційного сюжету. У його виконанні
ікона набуває рис жанрової картини з притаманними їй елементами світськості .
На перший план, поруч з невеликою постаттю вершника, виноситься постать
царівни, через що кінь виглядає непропорційно зменшеним. Як символ жертви на
голові дівчини чорна вуаль, а за спиною – червоний плащ. До її ніг тулиться
маленьке ягня. Вся постать царівни: поворот фігури і голови, жест рук та
елементи вбрання, повторені малярем, як і на іконі Кондзелевича з с.Бобли.
Сцена битви обмежена архітектурними рамками палацових приміщень. Справа, на
декоративних балконах група людей, серед них виділяється цар з короною на
голові. Всі фігури зображені у стані активного руху і об’єднані спільним
настроєм – очікуванням битви. Зліва, у невеличкому вікні громіздкої сірої башти
– невеличка постать дівчини.
Битва відбувається на тлі ландшафтного
пейзажу, порослому зеленню і дрібними деревцями. Маляр вдало передає швидкий
біг кількох воїнів зі списами у руках. Їх постаті видніються на зеленому тлі
позему і у воротах палацу.
Постать вершника автор передає дещо відмінно
від подібного образу в іконі Кондзелевича. Передніми ногами кінь б’є
чудовисько, Юрій тримає невеликий спис лівою рукою, а права схована за
шиєю коня.
Для Волинського середньовічного
малярства, як і для українського в цілому, є досить рідкісним зображення Юрія
Змієборця в образі, характерному для ранніх українських і візантійських взірців,
тобто ростове зображення. Йов Кондзелевич один з небагатьох малярів, який
звернувся до цієї теми. Його «Юрій Змієборець» (І - 228) з с. Окорськ
Локачинського району, написаний у першій половині XVIII століття, є втіленням
юного воїна, а не мученика. Його лик сповнений благородства і самоповаги. Автор
ніби відтворює слова житія святого «Облецыся в броня правды, преми же щит веры»
[8]. Юрій зображений малярем у повних лицарських обладунках, в його правій руці
масивний спис, увінчаний рожевим вузьким роздвоєним прапором. У шляхетному
середовищі XVIII століття це ознака військового стану, тут – символ перемоги.
Ліва рука святого опирається на великий круглий, з багатим декором,
срібний щит. Маленька сцена «Чуда про змія» розміщена внизу зліва, біля ніг Юрія.
Зображення лику святого повністю повторює у деталях (овал лиця, вузькі лінії
брів, ніжні підрум’янки, невеликі чорні вуса) лик Юрія на іконі Кондзелевича з
села Верхнів.
Всі ці три ікони написані у
яскравій тональній гамі, з тонкими мінливими кольоровими градаціями. Основними
є яскраво – червоні, зелені і коричневі відтінки, які у поєднанні з різьбленим
золоченим тлом і срібними елементами обладунків творять надзвичайний
декоративний ефект.
Рисами мужнього воїна – переможця і охоронця
наділений невідомим малярем храмовий образ Св. Великомученика Георгія на іконі
з с. Кутрів Горохівського району (Ж-309).[9] Тут виразно проявляються риси
світського, портретного малярства, яке утверджується на західноукраїнських
землях у середині – другій половині XVIII століття. Це майже поколінне
зображення святого у формі репрезентивного портрету воїна. Постать
святого займає весь іконний простір. Він повернутий вліво, у піднятій до грудей
лівій руці затиснутий спис, права – міцно стискає піднятий великий круглий щит,
зліва, внизу на стегні – ефес шпаги. Груди закриті срібними обладунками,
які надзвичайно подібні (та ж форма нижнього краю, опліччя у формі людського
обличчя) до кіраси на іконі Йова Кондзелевича «Юрій Змієборець» з с. Бобли. На
обладунки накинутий об’ємний яскраво – червоний плащ, зав’язаний у вузол на
лівому плечі. Маляр зображує лик святого, як юне «ідеалізоване» обличчя,
яке вражає зовнішньою красивістю. Зачіска – довге кучеряве волосся, що
спадає на плечі. Автор акцентує увагу на погляді великих проникливих очей,
спрямованих просто на глядача. Він підкреслює атлетичні форми тіла святого за
допомогою світлотіньового ліплення форми. В цілому цей образ можна
охарактеризувати, як ідеалізоване зображення «портрету» святого, позначене
певною аристократичністю і зовнішньою пишнотою. Вся композиція ікони, дуже
відмінна від традиційної іконографії, відповідає мистецьким уподобанням доби
бароко.
Досліджувана група волинських ікон та
наведені іконографічні приклади образу Юрія Змієборця чи Георгія Переможця свідчать
про усталену традицію його зображення у волинському релігійному малярстві від
XVI – до кінця XVIII століття. Панівним сюжетом, як у середовищі професійного
малярства так і у народному, впродовж цих століть залишалась тема «Чудо Георгія
про змія».
1. Вилинбахов Г. В., Вилинбахова Т. Б. Образ Св.
Георгия Победоносца в России. СПб., 1995., С.5.
2. Там само. С. 10.
3. Александрович В. Храмова ікона святого Георгія
другої половини XVI століття з церкви у Голобах.// Сакральне мистецтво Волині.
Матеріали IX міжнародної наукової конференції. Луцьк., 2002.
4. Карпюк Л. Особливості живопису майстрів середовища
«Волинського іконописця 1630 року».// Пам’ятки сакрального мистецтва Волині.
Матеріали VIII міжнародної наукової конференції. Луцьк., 2001.
5. Вигоднік А., Карпюк Л. Житійні ікони з
колекції Волинського краєзнавчого музею.// Волинська ікона : дослідження та
реставрація. Матеріали XIII міжнародної наукової конференції. Луцьк., 2006.
6. Міфи України. Київ., 2003. с. 313-314.
7. Косеняка Л. Ікони на тему «Юрій Змієборець» у творчому
розумінні малярів Стефана Поповича Медицького та Йова Кондзелевича.// Пам’ятки
сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть: питання дослідження,
збереження та реставрації. Матеріали VI міжнародної конференції по волинському
іконопису. Луцьк., 1999.
8. Св. Димитрий Ростовский. Жития Святых.
Апрель.т.ІІІ.,Москва., 1902. С.390.
9. Волинська ікона XVI – XVIII ст..
Каталог та альбом., Київ – Луцьк., 1998. С.99.
______________________________
Волинська ікона:
дослідження та реставрація. Науковий збірник. Випуск 16. Матеріали ХVI
міжнародної наукової конференції, м.Луцьк, 4 – 5 листопада 2009 року. – Луцьк,
2009. – С. 48-53.
|
