|
До 200-річчя від дня народження
Т. Г. Шевченка
«Будеш,
батьку, панувати, поки живуть люди…»
Вшанування й увічнення пам’яті
Великого Кобзаря – це вияв всенародного поклоніння перед його генієм, високого
визнання його життєвого і творчого подвигу. Нині широко відзначаються не лише
ювілеї, а й щорічні дні народження Т.Г.Шевченка, – таким чином віддається
поетові належна шана і воістину всенародна любов.
Все сумує, – тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть.
Так 1838 року поет звертався до
Котляревського, а напророчив собі вічну пам’ять вдячних нащадків. Бо його
спадщина увійшла до скарбниці найцінніших надбань світової культури. Тому й приходить
він до людей своїми невмирущими творами, пам’ятниками у бронзі і граніті, – по
всьому світу. Тому і йдуть до нього люди, і ніколи не в’януть квіти біля
постаментів пам’ятників Кобзареві, Генієві, Пророкові.
Біля двадцяти років тому,
1995-го, до міст, у яких споруджено високохудожні мистецькі пам’ятники
Т.Шевченкові, долучився і Луцьк.
Ще в червні 1988 року газета
«Волинь» (тоді ще «Радянська») надрукувала звернення до лучан викладача СПТУ-9
Миколи Поліщука про будівництво пам’ятника Кобзареві в Луцьку. Заклик був
почутий і підтриманий; почався збір коштів (які, до речі, пізніше «проковтнула»
інфляція). Після багатьох суперечок і дискусій вибрано для пам’ятника місце і
закладено камінь, – цим місцем мав бути сквер по проспекту Волі, на місці
колишнього Російського кладовища. Ряд конкурсів відбирали кращі проекти
пам’ятника. Переможцем стала творча група в складі скульптора, заслуженого
діяча мистецтв України Едварда Кунцевича, заслуженого архітектора,
члена-кореспондента Академії архітектури України Олега Стукалова і директора
акціонерного товариства «Волинський Діпроміст», заслуженого архітектора України
Андроша Бідзілі. Постамент для пам’ятника виготовляла бригада каменотесів
Київського творчо-виробничого об'єднання «Художник».
Час не стояв на місці: поки
збиралися кошти, проводилися конкурси та йшли підготовчі роботи, сталися великі
зміни в державі. 1992 року на площі перед обкомом компартії демонтовано
пам’ятник Леніну, не стало й самого обкому, його приміщення зайняв головний
корпус Волинського державного університету. Тож питання про місце для
пам’ятника  вирішилося однозначно: на початку 1993 року міська Рада
запропонувала творчій групі київських митців розробити проект спорудження
монументу саме на цій, одній з головних площ Луцька.
Урочисте відкриття пам’ятника
відбулося 9 березня 1995 року, в день 181-ї річниці від дня народження
Т.Г.Шевченка; освятив пам’ятник архієпископ Луцький і Волинський УПЦ Київського
патріархату Яків. Тисячі волинян і гостей не лише з України прийшли цього дня
на площу, щоб вклонитись Кобзареві.
Цими ж днями сталася ще одна
подія, яка засвідчила, що Волинь пам’ятає і шанує Кобзаря. В селі Буяни
Луцького району, де жив ветеран просвітницького руху, пристрасний книголюб,
невтомний збирач унікальної колекції «Кобзарів» Шевченка Микола Павлович Куделя
(1914-2004), відкрилася Шевченкова світлиця – своєрідний музей, можливо, єдиний
у світі. Майже півтори сотні «Кобзарів» (найстаріший – 1867 року видання)
налічує колекція, понад 800 книг шевченкознавчої літератури, сотні поштівок,
марок, конвертів, екслібрисів, значків, медалей, біля двох десятків портретів
Т.Г.Шевченка. М.П.Куделя листувався з українцями всього світу. 1997 року він удостоєний
премії Всеукраїнського благодійного культурно-наукового Фонду імені Тараса
Шевченка «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля». Колекція М.П.Куделі двічі
експонувалась у залах Волинського краєзнавчого музею.
1995 року обласна Рада заснувала
премію імені Миколи Куделі, яка з тих пір щорічно вручається громадським
діячам, працівникам музеїв і бібліотек за визначний внесок у розвиток
національної і культури.
2004 року Миколи Павловича не
стало. Його колекцію передано на зберігання до Волинського краєзнавчого музею.
У двох невеликих виставкових залах обладнано і 14.03.2007 року відкрито
постійно діючу меморіальну експозицію «Шевченківська світлиця Миколи Куделі», –
дань пам’яті Пророка України та його палкого шанувальника.
Наталія Пушкар,
головний хранитель
Волинського краєзнавчого музею
|