Михайло Черешньовський народився 5 березня 1913 року на Лемківщині, в селі Стежниця. Мистецькі студії розпочав 1928 року в Коломийській школі різьбярів. По її закінченні 1932 року переїхав до Кракова і вступив до Інституту пластичних мистецтв; навчання продовжував до 1939 року. Початок Другої світової війни не дав можливості художникові творчо проявити себе і свій талант. Людина великого серця, патріот України, він відчув, що його місце в лавах УПА, збройна боротьба якої принесе визволення українському народові. 1947 р. з рейдуючим відділом повстанців М.Черешньовський пробився на Захід і опинився в Німеччині. Тут він відразу поринув у мистецьке життя українських емігрантів, що організовували виставки, видавали мистецькі твори, продовжували працю, перервану в Україні, до якої їм не було вороття.
Від 1951 року М.Черешньовський мешкав у Нью-Йорку. Впродовж майже трьох десятків років він жив інтенсивним творчим мистецьким життям і брав участь у багатьох громадських починаннях і заходах. Створив ряд портретів визначних людей, спроектував і виконав пам'ятники Лесі Українці в Клівленді та українським героям в Елленвіллі. Постійно брав участь у виставках Організації митців-українців Америки, очолював це мистецьке об'єднання як його президент, вів студію різьби та виховував кадри різьбярів.
Михайло Черешньовський належить до найвизначніших скульпторів у сучасному українському мистецтві Америки. Стиль його різьби наближений до стилю поезій Лесі Українки. Поетеса, що своїм словом вимагала мужності і жертви від свого народу, знайшла найкращого інтерпретатора її постаті в різьбі воїна-митця.
Неділя, 19 жовтня 1975 року, була великим українським днем у Торонто. Близько 20 тисяч українців з Торонто та інших осередків українського поселення в Канаді маніфестували свою любов і пошану до Лесі Українки з нагоди відкриття і посвячення в Гай-парку пам'ятника, автором якого був Михайло Черешньовський з Нью-Йорка, найкращий скульптор української діаспори в США. Справедливо підкреслив у своєму слові, зверненому до присутніх, владика Михаїл, митрополит УГПЦ: "... ми не лише вшановуємо і прославляємо Лесю Українку, але й висловлюємо свою вірність її ідеям – непохитно працювати і боротися за волю і щастя нашого рідного народу. Милосердний Господь зглянувся над нею і нами. Серед сльотливої осінньої погоди дав нам світлий день для відкриття її пам'ятника, який залишиться дороговказом для майбутніх поколінь у службі для свого українського народу" .
Пам'ятник Лесі Українці відкрив федеральний міністр багатокультурності Джан Мунро в товаристві сестри Лесі Українки Ізидори Косач-Борисової і голови центрального Комітету українок Канади Ярослави Іванчук з Вінніпега. Співали церковні хори. "Перед очима всіх з'явилася велична статуя Лесі Українки – найбільшої поетеси України, борця за найвищі ідеали людини і нації. В той момент розсунулися хмари і крізь невелику щілину продерся на коротеньку хвилину промінь ясного сонця та впав на постать Лесі. Тисячні гості сприйняли це з радісним здивуванням і гучними, не вмовкаючими оплесками".
"Мені хочеться згадати, підкреслити, – сказала у своєму виступі Ізидора Косач-Борисова, – що Леся, як палка патріотка, кликала до боротьби за волю України, за людину українську. І українське жіноцтво виявляє вшанування її пам’яті тим, що воно той заклик прийняло і здійснює".
Ця подія – відкриття пам'ятника Лесі Українці в Канаді – була пошанована і виданням поштової листівки, на якій відтворено цей пам'ятник. Ви можете її побачити на виставці "Я буду вічно жити!" у Волинському краєзнавчому музеї.
Віра Комзюк,
заслужений працівник культури України
|