Головна | Статті | Конференції | Анонси | Галерея | Контакти

Волинь туристична

Волинь туристична

,

Агросадиби Волині

,

Туристичні райони

, Волинь, Луцьк, туризм, екскурсії
 



Меню сайту
Пошук
Наші партнери
Музейний простір України
Музейний простір Волині
Історична Волинь
Львівський історичний музей
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Житомирський обласний краєзнавчий музей
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Державний архів Волинської області
Волинська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
Національна спілка краєзнавців України
ДП „Волинські старожитності” ДП „НДЦ” „Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України
Волинська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки
Галерея мистецтв „Арт-кафедра”
Сайти музеїв
Волинської області
Форма входу
Логін:
Пароль:
Календар
«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Головна » 2018 » Липень » 26 » «Я буду вічно жити!»
19:24

«Я буду вічно жити!»

Закрити баннер

Під такою назвою у Волинському краєзнавчому музеї відкрито виставку філокартії до Дня пам’яті Лесі Українки.

Філокартія – видання, поширення та колекціонування поштових листівок про видатних діячів культури, літератури, мистецтва, – відіграє велику роль у пропаганді їхньої творчої спадщини, спонукає до її вивчення, чи, принаймні, до детальнішого ознайомлення з нею.

Тема "Леся Українка в ілюстрованій поштовій листівці" вперше знайшла своє втілення в однойменному каталозі (автор-упорядник Н. Пушкар), виданому 1991 року до 120-річчя від дня народження поетеси. Кілька поштівок з портретами Лесі Українки та Олени Пчілки увійшли до досить солідного за обсягом альбому-каталогу "На спомин рідного краю. Україна у старій листівці", видання якого присвячене пам'яті видатного українського колекціонера і мецената Василя Васильовича Тарновського (1827–1899).

Багатолітні надходження до фондів Волинського краєзнавчого та літературно-меморіального музею Лесі Українки в Колодяжному – результат цілеспрямованого комплектування філокартії, присвяченої Лесі Українці. Джерела надходжень до музеїв різноманітні. Більша частина листівок придбана в книжкових крамницях або кіосках; деякі подаровані або передані безкоштовно шанувальниками творчості поетеси. Листівки, на яких зображено пам'ятники Лесі Українці в США і Канаді, подаровані Колодяжненському музеєві відомим бібліографом з Канади Михайлом Вороном та колекціонером філокартії з Любомля Михайлом Дзеєм. Листівку-"цегелку" Волинському краєзнавчому та Колодяжненському літературно-меморіальному музеям подарував наш постійний меценат Володимир Саварин з Луцька. Всі листівки, що вийшли у видавництві "Ініціал", передані до музеїв директором видавництва Віктором Федосюком.

Хронологічні рамки поштових листівок, що експонуються – 1902-2016 років. Рідкісною є перша фотонатурна поштівка парний портрет Лесі Українки та Ольги Кобилянської, видана Я.Оренштайном, а також дві видані П. Дятловим у 1917 і 1918 роках у Відні; репродукційна листівка з малюнка І. Іванова 1928 року; листівка-"цегелка", збір коштів від продажу якої призначався на розбудову Луцької української гімназії в 1930-ті роки; листівки, на яких відтворено пам'ятники Лесі Українці в США і Канаді (скульптор Михайло Черешньовський).

Найчастіше видавці та фотографи зверталися до фотознімка Лесі Українки 1896 року, того, якого вона подарувала Нестору Георгійовичу Гамбарашвілі (1871–1966) з дарчим підписом: "Бажаю Вам, пане Несторе, послужити щиро і бездоганно Вашій прекрасній рідній країні. Коли Вам треба буде товариської помочі й поради, то згадайте, що єсть на світі Лариса Косач. Київ. 6.V.1896 p.". Перша така листівка вийшла ще за життя поетеси (вид. Товариства "Академічна поміч" і видавництва "Житє", Львів, до 1909 р.). До речі, цей портрет використано для іменного поштового паперу Лесі Українки, виданого в Полтаві; на такому бланку 20 червня 1913 року поетесі написала листа мати, Ольга Драгоманова-Косач.

К. Квітка у спогадах "На роковини смерті Лесі Українки" свідчить: "...сама Леся не признавала сього портрета анітрохи подібним до себе. „Такою я зроду не була, – не раз казала вона. – Може, моїм прихильникам, що видають мій портрет, хотілося б, щоб я була такою, – се діло вподобання". [ ... ] Отже, можу додати і свої власні посвідчення: знаючи Лесю близько 15 літ і постерігаючи її вираз в різні моменти життя і в різних настроях, запевняю, що пишно-надменного і холодного виразу в такім роді, як на тому розпростореному портреті, не було в неї ніколи...". Висловився Климент Васильович і з приводу інших двох знімків Лесі Українки, які стали сюжетами листівок. Про листівку, видану Я. Оренштайном 1902 року в Коломиї, на якій Леся Українка з Ольгою Кобилянською, його судження було позитивним: "Скромний вираз на тій картонці без порівняння ближчий до властивого Лесі виразу. Можу запевнити, що й сама Леся находила сей знімок подібнішим, хоча находила, шо на ньому вираз занадто вже смутний: "Baranek bozy", – казала вона, жартуючи...".

До знімків, зроблених Ю.Тесленком-Приходьком у травні 1913 року (останнє фото Лесі Українки), ставлення К.Квітки було двояким: "...хоча сі знімки незвичайно гарні по техніці, але вирази на них не правдиві і випадкові. В сій опінії я розходився з самою Лесею – вона находила сі знімки вповні влучними".

1966 і 1971 роках видавництво „Мистецтво" випустило поштові листівки з графічними портретами Лесі Українки художника Василя Чебаника, професора Української академії мистецтв у Києві, графіка. Сестра Лесі Українки, Ізидора Петрівна Косач-Борисова, високо оцінила цю листівку в листі до Анатолія Костенка: "А яку приємність справили Ви мені, надіславши листівку з портретом Лесі (дереворит В. Я. Чебаника)! Якщо це молода людина (а я чогось таки думаю, що молода), то це на рідкість талановитий мистець, бо так передати схожість і вираз обличчя людини, ніколи не бачивши її живу, це може тільки якийсь особливий артист, що його природа наділила даром особливої інтуїції".

В останні роки до справи поповнення філокартії, присвяченої Лесі Українці, долучилися волинські видавництва ("Ініціал", "Медіа"); окремі доброчинці (Я. Омелян, С. Дружинович, П. Гоць, В. Філіпчук) здійснюють видання власним коштом, а відтак і невеликими тиражами.

Виставку укладено за тематично-хронологічним принципом: фотонатурні портретні зображення; листівки, на яких відтворено пам'ятники Лесі Українці та скульптурні зображення; репродукційні листівки з живописних і графічних портретів; видові фотонатурні та фотомонтажні багатосюжетні – рідні і пам'ятні місця Лесі Українки та Олени Пчілки; листівки з Пошти Майдану 2016 року.

Деякі листівки мають цікаву історію створення або побутування, тому подаємо кілька статей-коментарів до окремих листівок. Далі буде...

Наталія Пушкар,
головний хранитель Волинського краєзнавчого музею

Фото Л. Максимова

Переглядів: 18 | Додав: administrator | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Зробити безкоштовний сайт з uCoz
Зробити безкоштовний сайт з uCoz