|
Олена
БІРЮЛІНА,
Ілона
НЕСТОРУК
(Луцьк)
ВІДГОМІН ВІЙНИ 1812 РОКУ: АТРИБУЦІЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ З
КОЛЕКЦІЇ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
В
експозиції Волинського краєзнавчого музею, в тій її частині, що присвячена
подіям франко-російської війни 1812 р., віддавна розміщена картина (можливо,
ескіз) під умовною назвою «Офіцери», яка покликана ілюструвати названу
історичну тему. Художній твір походить із зібрання князів Радзивіллів з
Олицького палацу; надійшла до музею у 1940 р.
В
інвентарній книзі подано іншу назву: «Друзі». Автор невідомий, робота виконана
у першій третині ХІХ ст. на папері у техніці пастель, графітний олівець;
розмір – 22,5 х 29 см [1] (див. іл.).
У
горизонтальній площині на світлому тлі поясне зображення трьох молодих людей у
військовій формі, перший та другий зліва – у тричетвертному повороті вправо,
крайній справа – в профіль.
Офіцер
у центрі у сірій військовій формі з еполетами та високим червоним коміром.
Кучеряве темне волосся, пишні бакенбарди, сіро-голубі очі, масивний ніс, стиснуті
тонкі вуста.
Офіцери
зліва і справа у синіх військових мундирах солдат пруської армії, з високими
червоними комірами та еполетами. Юнак зліва з короткою зачіскою, сіро-голубими
очима, прямим носом, невеликими повними вустами. Юнак справа зображений в
профіль; у нього темне хвилясте волосся, великі світлі очі, ніс з горбинкою,
повні вуста. На його мундирі відзнаки, якими він був нагороджений.
Записів
про картину в час її надходження до музею у 1940 р. не виявлено, оскільки
музейні інвентарні книги за 1940 р., як і загалом за довоєнний період,
збережені фрагментарно. Тому дані про портретованих, на які можна було б
сподіватись, також втрачені.
Походження
пастелі з радзивіллівської збірки наштовхнуло на думку співставити
зображуваних на досліджуваній роботі з графічними портретами, які свого часу
також надійшли до музею з Олики. Попередній досвід влаштування виставкових
експозицій з матеріалів олицької збірки дозволив авторам звузити коло пошуків
та припущень щодо персоніфікації осіб. Така технологія пошуку дала позитивні
результати, хоч усі висловлені нижче міркування слід віднести до попередніх,
гіпотетичних.
Волинське
містечко Олика з кінця XVI ст. вже було центром окремої ординації князів
Радзивіллів. Після смерті VIII олицького ордината Кароля Станіслава Радзивілла
(† 1790) Олику та інші волинські маєтності успадкував його племінник Домінік
Ієронім Радзивілл (1786 – 1813), під час наполеонівських війн полковник
польського війська і гвардії Наполеона I, учасник походу на Москву. Логічним
наслідком такого вибору стало накладення секвестру (= заборона права
користування) на його володіння. Указом російського сенату у 1814 р. секвестр
був знятий, а волинські маєтки перейшли до представників т.зв. «прусської»
лінії князівського роду – Антонія-Генриха Радзивілла (1775 – 1833), намісника
Великого князівства Познаньського, одруженого на прусській принцесі Луїзі з
Ґоґенцоллернів. Подружжя мало восьмеро дітей, із них четверо синів:
Вільгельм-Павло (1797 – 1870), Фердінанд-Фрідріх (1798 – 1827), Богуслав-Фрідерік
(1805 – 1873) і Август-Генріх (1811 – 1831). Від батька олицьку ординацію
успадкував кн. Богуслав та його нащадки. Отже, природньо, що за життя
Богуслава-Фрідеріка Радзивілла в Олицькому палаці з’явились художні твори,
пов’язані з життям і діяльністю його родини.
Для
порівняння нами було взято два графічні портрети Вільгельма [2] (літографії),
один з яких датований 1841 роком, на другому – не датованому – портретований у
старшому віці, та два графічних портрети Фердінанда [3], один виконаний на папері
олівцем зі скульптурного зображення, яке зберігається у фондах Волинського
краєзнавчого музею [4], другий – літографія з пастелі невідомого художника;
обидва останні не датовані. Фердінанд зображений у віці приблизно 20-25 років.
Порівняння фізіогномічних особливостей Вільгельма та Фердінанда на вказаних
творах упевнили нас у їх схожості до двох персон, що відтворені на пастелі.
Слід зазначити, що на пастелі обидва виглядають молодшими.
Третя
персона з досліджуваної пастелі не надається до порівняння з жодним із
тогочасних членів родини Радзивіллів. Але в музейній збірці зберігається
датований 1837 роком рисунок олівцем [5] з портрета власника волинського
маєтку Млинів – графа Олександра Ходкевича (1776 – 1838). За нашим припущенням
портретований схожий на третю – центральну – фігуру на пастелі «Друзі»,
щоправда, у молодшому віці.
Зображення
О. Ходкевича поряд з братами Радзивіллами може бути пояснене як стосунками
сусідів – власників географічно близьких волинських маєтностей – Олики і
Млинова, так і родинними зв’язками: рідна сестра Олександра – Ельжбета
Ходкевич була заміжня за близьким родичем В. і Ф. Радзивіллів – Мацеєм
Радзивіллом († 1800), віленським каштеляном.
У
1812 р. О. Ходкевич – член Тимчасового уряду Литви, учасник військового командування
Великого князівства Литовського, можливість відновлення якого передбачав
французький імператор. Граф Ходкевич за власний рахунок виставив і очолив
Віленський полк піхоти. Бойовий шлях закінчив у фортеці Модлин, яка після
тривалої облоги була захоплена військами під командуванням російського генерал-майора
Івана Паскевича (1782 – 1856).
Про
військову діяльність імовірного фігуранта на пастелі з музейної експозиції –
Фердінанда-Фрідріха Радзивілла даних не віднайдено. Про його старшого брата
Вільгельма-Павла відомо, що в 1813 – 1814 рр. був учасником наполеонівських
війн, служив у прусській армії штабним
ад’ютантом. У 1821 р. керував одним із батальонів німецького полку
піхоти, який дислокувався в Познані. Через велику кількість поляків у полку,
останній прибрав ще назву – «полк качмарків». У подальшому все життя Вільгельма
було пов’язане з військовою службою.
Пропонована
розвідка є першою спробою атрибутувати художній твір «Друзі» («Офіцери») зі
збірки Волинського краєзнавчого музею, який є своєрідним відлунням епохи
наполеонівських війн.
_____________________
1.
Волинський краєзнавчий музей (далі – ВКМ), інв. № Г – 9.
2. ВКМ,
інв. №№ Г– 304/1, Г – 277.
3. ВКМ,
інв. №№ Г – 280, Г – 288.
4. ВКМ,
інв. № С – 73.
5. ВКМ,
інв. № Г- 297.
________________________________________
Минуле і сучасне Волині та
Полісся.Україна та Волинь у наполеонівських війнах. Науковий збірник. Випуск
41. Матеріали Міжнародної історико-краєзнавчої наукової конференції ,
присвяченої 200-річчю війни 1812 року, 11-12 травня 2012 року, м. Луцьк.
Упоряд. А. Силюк, О. Златогорський. – Луцьк: «Волинські старожитності» 2012. –
С. 182-183.
|