Головна | Статті | Конференції | Анонси | Галерея | Контакти

Волинь туристична

Волинь туристична

,

Агросадиби Волині

,

Туристичні райони

, Волинь, Луцьк, туризм, екскурсії
 



Меню сайту
Пошук
Наші партнери
Музейний простір України
Музейний простір Волині
Історична Волинь
Львівський історичний музей
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Житомирський обласний краєзнавчий музей
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Державний архів Волинської області
Волинська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
Національна спілка краєзнавців України
ДП „Волинські старожитності” ДП „НДЦ” „Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України
Волинська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки
Галерея мистецтв „Арт-кафедра”
Сайти музеїв
Волинської області
Форма входу
Логін:
Пароль:
Головна » Статті

Закрити баннер
Закрити баннер

Оксана Моренчук,

молодший науковий співробітник відділу етнографії та народних промислів Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк

ФОРМУВАННЯ КОЛЕКЦІЇ ПИСАНОК У ВОЛИНСЬКОМУ КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ

Традиції виготовлення писанок до Великодня сягають своїми витоками далеких часів. На Волині розписують писанки та створюють крашанки здавна, однак в кожному краї впродовж років склались свої особливості у композиційному вирішенні, техніках та колірній гамі. Сьогодні писанкарство набуває ознак мистецтва, а кожний майстер прагне вкласти у писанку власні творчі смаки, частиночку своєї душі та бажань. Найкраще репрезентують писанкарство Волині більше 2,5 тисяч писанок, що зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею. Колекція є важливим об’єктом дослідження писанкарства краю як українськими так і закордонними етнографами, мистецтвознавцями, писанкарями. Усі охочі мають можливість ознайомитись із фондовою збіркою на виставках, що не рідко експонуються у залах Волинського краєзнавчого музею.

Формування колекції було розпочате працівниками Волинського музею (нині – Волинський краєзнавчий музей) ще на поч. ХХ ст., коли заклад відкрив свої двері для відвідувачів. Зокрема, у інвентарних книгах довоєнного часу знаходимо відомості про надходження писанок у 1930-х рр., а також місце їх створення, кількість, рідше прізвища авторів. Так як Волинь перебувала у складі Польщі, тому усі записи велися польською мовою. На жаль, залишається невідомою доля цих писанок у роки Другої світової війни, адже окрім книг надходжень жодної писанки до сьогодні не збереглося.

Наступний етап поповнення колекції розпочався у другий пол. ХХ ст. Перші передані писанки датуються 1973 роком та являють собою колекції, зібрані жителями області. Зокрема, Ковальський В. Л. з м. Володимир-Волинського передав у 1973 році 60 писанок [1]. На жаль, достовірно не відомо авторів та точне місце виготовлення зібраних ним великодніх писанок.

Значно більше зафіксовано у інвентарних книгах авторів, що передали писанки у 1974 році. Серед них колекція, зібрана Бичковською Н. П. з м. Луцьк (16 одиниць), роботи жителів м. Луцьк: Романюк Г. Є. (4 одиниці), Літкович Л. Ф. (2 писанки), Лавренюк М. С. (2 роботи), Домбровської А. В. (7 одиниць), Ковальчук О. М. з с. Колодяжне Ковельського р-ну (1робота). Цінним джерелом для дослідження традицій волинської писанки являються роботи Журавльової Надії з с. Нехвороща Володимир-Волинського р-ну (5 робіт), Веселухи Марії з с. Тростянець Ківерцівського р-ну (1 писанка), Гущиної Ірини з с. Забороль Луцького р-ну (3 роботи), Прокопчук Броніслави з с. Замлиння Любомльського р-ну (2 писанки), Бальбузи Марії з с. Валер’янівка Рожищенського р-ну (5 одиниць), Подубинської Ольги Степанівни з с. Озеряни Луцького р-ну (5 писанок), Шелудько Ніни Василівни з м. Маневичі (1 робота).

У 1976 році свої роботи у Музей передали Гімбалик Н. Ф з м. Луцьк та Петрук М. І. з м. Володимир- Волинського. У 1977 році фонди поповнилися чотирма писанками жительки м. Луцьк – Іванюк Т. Г. У 1979 році до колекції писанок було передано 15 робіт Царук О. Я. з м. Луцьк.

Серед жителів, які передавали свої писанки, варто відмітити Бортнік Марію Іванівну з с. Колодяжне Ковельського р-ну. Вона подарувала у фонди музею 43 писанки впродовж 1974, 1975, 1976 та 1979 рр. [2] За таким же принципом надійшли писанки Іванюк Раїси Григорівни (46 одиниці) з м. Луцьк у 1974 та 1976 рр. [3]. Географія надходжень писанок дещо розширилась у 80-х рр. ХХ ст. Роботи надходили з м. Луцьк, Володимир-Волинського р-ну (с. Селець, с. Затурці, м. Володимир-Волинський), Горохівського р-ну (с. Шклінь, с. Борисковичі), Ковельського р-ну (с. Вільчицьк), Локачинського р-ну (с. Затурці, с. Михайлівка) та з смт. Іваничі. Загалом фонди збільшились у даний період на 266 одиниць зберігання.

Колекцію писанок у кількості 43 роботи передав у 1984 році Саковський М. В. з м. Володимир- Волинський [4]. У 1988 році до фондів надійшла ще одна колекція (50 писанок) від Дубини І. Т з м. Володимир-Волинський [5].

Значну кількість писанок у даний період було передано з с. Затурці Локачинського р-ну, авторами яких були: Степанюк Ірина Олександрівна, Сікора Софія Михайлівна, Вуйцик Зінаїда Йосипівна, Савчук Марія Степанівна, Чабан Іван Іванович та Марцих Софія Василівна.

Новий етап поповнення колекції розпочався у 1993 році, коли Волинським фондом культури, Волинським краєзнавчим музеєм, управлінням освіти та Волинським осередком Національної спілки майстрів народного мистецтва України було прийнято рішення провести обласний конкурс на кращу писанку Волині. З того часу щорічно передають свої роботи на конкурс переважно з Волинської області майстри-писанкарі та аматори різного віку і сфер діяльності. Метою проведення конкурсу є сприяння розвитку писанкарства у краї, дослідження великодньої звичаєвості та обрядовості, обмін досвідом між учасниками, заохочення професійного й творчого зростання учасників конкурсу, популяризація творчості писанкарів, поповнення фондової колекції писанок Волинського краєзнавчого музею. За критеріями конкурсу, перевага при оцінюванні надається писанкам, виконаним у традиційній волинській матері.

Цього року відбувся двадцятий ювілейний конкурс писанкарства під назвою «Волинська писанка третього тисячоліття». За час проведення конкурсу, було визначено 137 переможців. Двадцять писанкарів-популяризаторів, які не лише розписують яйця, а й навчають цьому мистецтву інших, отримали диплом ім. Модеста Левицького.

Кожного року найбільше писанок на конкурс надходить із Луцького, Ківерцівського, Володимир-Волинського, Ковельського, Локачинського та Рожищенського районів.

Активними учасниками є студенти Володимир-Волинського педколеджу ім. А. Кримського під керівництвом викладачів закладу – О. Білик, Л. Дембровської та Т. Пасієвич. Керівник зразкової студії писанкарства «Писанки княжого граду», викладач – Білик Оксана Сергіївна 7 років отримувала перемоги, у 1998 році була нагороджена дипломом ім. М. Левицького та за 9 років участі передала у фонди 57 писанок. Викладач цього ж закладу – Дембровська Леся Георгіївна дев’ять років приймала участь у конкурсі, чотири роки отримувала призові місця та у 2005 році була нагороджена як писанкар-популяризатор дипломом ім. М. Левицького. У фондах зберігається 63 її роботи. Поширює традиції писанкарства у краї також Пасієвич Тетяна Олександрівна, яка працює на посаді викладача у Володимир-Волинському педколеджі ім. А. Кримського, тричі перемагала у конкурсі, нагороджена дипломом ім. М. Левицького та за 8 років передала у фонди 43 писанки, виконані у волинській манері.

Інші регіони писанкарства представлені у музеї роботами з Прикарпаття, Київщини та Сумщини. У 2001 році у фонди Музею надійшло 8 писанок з Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, що в м. Коломия Івано-Франківської обл. [6].

У фондовій колекції є дві писанки Опарія Олександра Миколайовича з с. Перехрестівка Роменського р-ну Сумської обл. [7]. Автор відомий як колекціонер традиційних сорочок, дослідник ткацтва та писанкар. Писанкарські традиції Івано-Франківщини репрезентують десять писанок Варцаб’юк Ольги з м. Коломия, що надійшли до Волинського краєзнавчого музею у 2001 році [8].

У 2003 році фонди поповнились трьома писанками відомої дослідниці ткацтва, наукового працівника відділу народознавства НАН України – Никорак Олени Іванівни [9]. Виконані вони технікою воскового розпису по шкаралупі курячого яйця, кольорова гама – переважання вохристих кольорів. Орнамент суцільно покриває яйце та представлений завитками, геометричними фігурами, стилізованими кониками та храмом у Прикарпатській традиції.

У 2009 році передала у фонди музею п’ять писанок відома українська писанкарка Токарська Олеся з Київщини, роботи якої неодноразово демонструвались на виставках у США, Німеччині та Франції [10]. Характеризуючи особливості орнаментування колекції писанок, варто відзначити еволюційні зміни, що супроводжувались зміною технік виготовлення, барвників, інструментів для виконання розпису та візерункових мотивів.

Писанки 70-х рр. ХХ ст., що зберігаються у колекції, виготовлені на повних (варених, печених та сирих) курячих яйцях. Рідше розписували та фарбували гусячі, качині яйця. Колір писанок засвідчує, що найпоширенішими були червоний, вохристий, зелений та синій відтінки. Традиційно барвники готували з натуральної рослинної сировини. Насичений вишневий та коричневий колір отримували з відвару цибулиння, що не втратило актуальності у окремих районах сьогодні; зеленого кольору надавав відвар молодих стебел жита, а також фарбували у відварах шишок вільхи, кори дуба, сушених ягід чорниць тощо.

Орнаменти, на думку окремих дослідників та писанкарів, несли символічний зміст, де кожний елемент мав свою назву та трактування. Але з часом розпис почав виконувати переважно естетичні функції та залежав від смаків та уподобань автора. Для писанок 70-х рр., що зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею, характерні не складні орнаментальні мотиви, що розміщуються на бічних площинах та на вершинах яйця. Найчастіше на писанках зустрічаються наступні орнаментальні мотиви: грабельки, вітрячки, розети, «сорок клинців», «сосонка», геометричні фігури (трикутник, квадрат, ромб), зірки з променями, завитки, стилізовані листочки та квіти. Візерунки наносились технікою воскового розпису спеціально змайстрованим інструментом – писачком. Останній мав значно більші розміри, на відміну від сучасних, лієчка мала більший отвір і за рахунок цього контури нанесених узорів були товстішими.

Окрім виготовлення писанок восковим розписом, яйця декорували, прикладаючи до білого яйця стебло горішини чи петрушки, після цього обмотували яйце тонкою тканинкою чи капроном і занурювали у фарбу. Після фарбування на яйці залишався відбиток травинки на червоному, коричневому тлі. Такі великодні яйця виготовила Іванюк Т. та Гуліковська М. [11]. Менш затратною технікою орнаментування великодніх яєць вважається виготовлення дряпанки (шкрябанки). Що залишається поширеною до сьогодні. Орнамент на яйцях видряпували гострим предметом (шилом, голкою) по фарбованому яйці. У даній техніці працює Оксана Булік з м. Луцьк [12].

У 1980-х рр. хімічні анілінові барвники частково витіснили з вжитку природні - рослинного походження, що чітко виражено на колірній гамі фондової колекції. Але великодні яйця продовжують фарбувати відваром цибулиння та шишок вільхи. Завдяки удосконаленим писачкам, лінії на писанці стали тоншими, орнаменти чіткішими та довершенішими. Традиційні узори продовжували переважати до кінця 80-х рр. ХХ ст. але частково змінилися та набули художніх ознак. Частіше на писанках почали зображувати восьмипелюсткові розети у двох площинах, солярні знаки, баранячі ріжки, зооморфні фігури (олені, коні, птахи), завитки різної форми, різноманітні геометричні фігури та їх поєднання.

Із запровадженням конкурсу на кращу писанку Волині, з 1993 року до фондів надходить все більше писанок з високою майстерності виготовлення. У роботах поєднуються різноманітні орнаменти, виконані переважно різнобарвними хімічними фарбами. За умовами конкурсу, приймаються роботи, виконані на видутих яйцях, це сприяє кращій збереженості писанок протягом років у фондосховищах.

Важливо, що писанки у волинській манері до сьогодні продовжують з’являтись у рука місцевих майстрів: Тетяни Тищенко, Тетяни Пасієвич, Руслани Бабійчук, Ніни Матвіюк, Анжели Назарян та інших. На Двадцятий конкурс передала роботи майстриня з м. Олександрія Кіровоградської обл. – Ірина Міхалєвіч. Її роботи є зразком традиційної волинської писанки. Адже автор розписала яйця за зразками замальовок, зібраними Ольгою Косач, та використала натуральний барвник з відвару чорниць.

Окрім писанок, виконаних традиційною технікою, у другій пол. ХХ – на поч. ХХІ ст. з’являються інноваційні способи декорування яєць до Великодня. Зокрема, розмальовують поверхню яйця пензликом та фарбами. Такі вироби мають назву – мальованки. Автором мальованок, що зберігаються у фондах музею є Дем’янчук Н. та Росоловська І. [13]. Поширення набувають сувенірні воскові яйця, оздоблені бісером. Їх автор – Денисюк Н. [14]. Неперевершеними у фондовій колекції є крашанки, декоровані аплікацією з природного матеріалу – соломи. Такі роботи передав у музей Мацюк-Заставський Т. [1202- 1218]. Сучасні майстри вдаються до розписування не лише курячих яєць, а й страусиних та перепелиних. Автором таких робіт є Білик О. та Дембровська Л. Окрім розписування майстри створюють ажурні орнаменти на яйцях методом витравлення оцтовим розчином. Майстерно володіють такою технікою Волощенко С., Лупій Т., Войтович Р., Демидюк С., Мельник А., Петрук Р., Олексюк А. та інші, чиї роботи представлені у колекції писанок.

Таким чином, на основі опрацьованої колекції писанок групи Р7, інвентарних книг та архівних матеріалів музею, з’ясовано, що формування колекції було розпочате у 70-х рр. ХХ ст. Інтенсивно збірка поповнюється з 1993 року і до сьогодні, завдяки проведенню обласного конкурсу «Волинська писанка третього тисячоліття». До основних шляхів поповнення фондової збірки писанок належать дарування, зібрані писанки під час етнографічних експедицій музейними працівниками, писанки переможців обласного конкурсу, що за умовами передаються на постійне зберігання до колекції музею. Географія створення писанок, що входять до колекції, охоплює різні райони Волинської області, а також представлені роботи з Київської, Сумської, Кіровоградської, Івано-Франківської, Рівненської, Житомирської, Хмельницької та Львівської обл.

________

1. Фонди Волинського краєзнавчого музею (далі – ВКМ). – Інв. № Р 7 – 1 - 60. 2. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 61 - 71, 1181 - 1191, 203 - 212, 263 - 282.

3. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 118 - 139, 284 - 262, 283 - 284, 705 - 711.

4. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 345 - 385.

5. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 429 - 478.

6. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 1185 - 1192.

7. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 1712 - 1713.

8. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 1080 - 1089.

9. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 1351 - 1353.

10. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 1923 - 1927.

11. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 225 - 228, 678 - 696.

12. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 1806 - 1807.

13. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 993 - 995, 1393 - 1395.

14. Фонди ВКМ. – Інв. № Р 7 – 999 - 1002.

____________________________

Минуле і сучасне Волині та Полісся. З історії національних меншин на Волині. Науковий збірник. Випуск 49. Матеріали Міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції „Минуле і сучасне єврейської громади на Волині”, 20-21 серпня 2013 року, смт. Маневичі та Міжнародної наукової конференції „Польська культура в контексті волинського тексту”, 3-4 квітня 2014 року, м. Луцьк. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2014. – С. 226-228

 

Категорія: Статті | Додав: administrator (18.02.2015) | ОПИС ЗНАКІВ |
Переглядів: 2162 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Зробити безкоштовний сайт з uCoz
Зробити безкоштовний сайт з uCoz