Головна | Статті | Конференції | Анонси | Галерея | Контакти

Волинь туристична

Волинь туристична

,

Агросадиби Волині

,

Туристичні райони

, Волинь, Луцьк, туризм, екскурсії
 



Меню сайту
Пошук
Наші партнери
Музейний простір України
Музейний простір Волині
Історична Волинь
Львівський історичний музей
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Житомирський обласний краєзнавчий музей
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Державний архів Волинської області
Волинська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
Національна спілка краєзнавців України
ДП „Волинські старожитності” ДП „НДЦ” „Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України
Волинська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки
Галерея мистецтв „Арт-кафедра”
Сайти музеїв
Волинської області
Форма входу
Логін:
Пароль:
Календар
«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Головна » 2018 » Липень » 27 » За три місяці до безсмертя
15:29

За три місяці до безсмертя

Закрити баннер

28 квітня 1913 року Леся Українка приїхала до Києва востаннє. Була присутня на вечорі на її честь в українському клубі "Родина". Декламатори читали її поезії, було показано постановку діалогу "Айша та Мохаммед". Поетеса виголосила промову у відповідь на численні привітання.

Під час того останнього перебування в Україні Юрій Тесленко-Приходько, син Олени Антонівни, батькової сестри, сфотографував Лесю Українку. Він зробив кілька знімків, які відрізняються поворотом голови, поглядом. Одне на тих знімках спільне: "Ох, у тривких до життя людей таких очей не буває. Се очі з іншої країни..."

12 травня Леся Українка виїхала з Києва до Кутаїсі...

Одна з таких фотокарток, оправлена в рамочку, вишиту бісером, завжди стояла на комоді в домі матері, Олени Пчілки. Повернувшись з далекої Америки (від Ольги Сергіїв, дочки Ізидори Косач-Борисової), ця реліквія нині зберігається в літературно-меморіальному музеї Лесі Українки в Колодяжному.

Очевидно, таке ж фото потрапило до Петра Юрійовича Дятлова (1883–1933), активного діяча революційного руху в Україні. Ще в листопаді 1905 року Леся Українка писала до сестри Ольги та Михайла Кривинюка про те, шо з грудня того ж року буде видаватися щоденна соціал-демократична газета "Праця" за участю В. Винниченка, Вітека, Ганкевича, М. Порша, І. Стешенка, Лесі Українки, інших; редактором-видавцем газети має бути П. Дятлов. Це той самий Дятлов, який високо оцінив творчість письменниці в некролозі "Памяти Леси Украинки" (газ. "Рабочая правда", 1913 p., №15): "Стоячи близько до визвольного громадського руху взагалі і до пролетарського зокрема, Леся Українка віддавала йому всі сили, сіяла розумне, добре, вічне. Нам треба сказати їй спасибі і читати її твори... Леся Українка померла, але її бадьорі твори довго будитимуть нас до роботи – боротьби". Він же переклав російською мовою вірш Лесі Українки "Досвітні вогні".

Петро Юрійович Дятлов використав останнє фото поетеси для видання поштової листівки, яка вийшла 1917 року у Відні його ж накладом у 1-й серії "Українські письменники". Наступного року він повторив наклад, який відрізнявся від попереднього зворотнім боком. Обидві поштівки експонуються на виставці "Я буду вічно жити!" у Волинському краєзнавчому музеї.

Наталія Пушкар,
головний хранитель Волинського краєзнавчого музею

Переглядів: 13 | Додав: administrator | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Зробити безкоштовний сайт з uCoz
Зробити безкоштовний сайт з uCoz