Святий Георгій, Святий Юрій, Юрій Змієборець, Георгій Переможець – святий, мученик і воїн, покровитель візантійських імператорів, українських князів, держав та міст. Він є однією з найвідоміших постатей не лише у християнському світі, а й у мусульманському. Історія його життя та подвигу надихала іконописців і художників протягом століть.

У експозиції Музею волинської ікони представлений образ Св. Георгія Переможця, виконаний у 1630 р. анонімним іконописцем з символічним ім’ям «Волинський іконописець 1630 р.». Пам’ятка походить з церкви Покрову Пресвятої Богородиці с. Бобли Турійського району.

Згідно церковних переказів, Святий народився у ІІІ ст. у Каппадокії, в родині перського воїна. Матір виховала сина у християнському дусі. Молодий Георгій служив трибуном у війську римського імператора, а коли почалися гоніння на християн, роздав своє майно злидарям та добровільно з’явився до імператора Діоклетіана. Після жорстоких катувань він був страчений, тіло поховане у м. Лідді. З утвердженням шанування Великомученика, з V ст. поширювалися сказання про його чудеса. Одним з найбільш відомих стало «Чудо про змія». Згідно тексту житія, в озері, неподалік язичницького міста Лассії, поселився величезний змій, який пожирав людей і тварин. Спроби його знищити закінчувалися загибеллю героїв. Правитель міста вирішив приносити у жертву чудовиську юнака чи дівчину. Коли жереб впав на доньку правителя, дівчину, одягнувши у багряницю й прикрасивши як наречену, відвели до озера. В цей час Георгій, повертаючись з битви, зустрічає її та дізнається про нещастя. З молитвою до Господа, він перемагає чудовисько. Вдячні городяни, охрещені ним, побудували храм, а царівна залишилась при ньому служити.

Тема «Чудо Георгія про змія», оспівана у духовних віршах і розвинута у богословській літературі, отримала алегоричне трактування, стала символом перемоги християнства над язичеством, добра над злом. З часом, вона стала улюбленою темою українського іконопису, пов’язана, у першу чергу, з народною уявою про святих, які перемагають сили зла.

«Чудо Георгія про змія» написане «Волинським іконописцем 1630 р.» є одним з яскравих взірців втілення цієї теми. Святий вершник не скаче і навіть не рухається, кінь завмер у фіксованій позі, рух переданий лише за допомогою зображення об’ємних бганок червоного плаща, який розвівається за спиною. Колір ікони глибоко символічний: червоний – колір праведної крові мученика і перемоги над смертю, чорний позем – символ зла і аду. Білий кінь, який символізує чистоту і святість, топче змія. Георгій чітко виділяється на золотому різьбленому тлі. Він зображений в обладунку візантійського воїна, довгі штани заправлені у високі м’які чоботи, коротка туніка з кірасою перев’язана широкою стрічкою.

Середник ікони оточений 8-ма клеймами, у яких маляр розповідає про життя і страсті Георгія. Особливістю програми клейм є певна незавершеність житійної розповіді – відсутнє зображення страти Мученика. Цим демонструється стійкість Святого і героїчний характер даного образу. У верхній частині рами зберігся напис з давнім іменуванням ікони: «Святый великомученик, страстотерпец, победоносец, скоропомошник Георгий», у нижній – залишки дарчого напису з датою «…року 1630».

Найголовніший подвиг Св. Георгія – це подвиг його віри, самопожертва ради любові до Христа, а значить – і до людей.

Джерело: Музей волинської ікони