Ікона «Святий Стефан». Перша половина XVIII ст.

На третій день Різдва Христового відзначають день святого Стефана. Церква, прославляючи Стефана у богослужіннях, дає йому потрійний титул, називаючи апостолом, архідияконом і первомучеником. Один із сімдесяти апостолів, Стефан ревністю в поширенні віри і здатністю творити чудеса – зцілення хворих – повністю заслуговує на ймення апостола. Він разом з іншими шістьма дияконами був обраний доставляти нужденним необхідний прожиток. Завдяки здібностям і мудрості поставлений першим із них, і тому іменувався архідияконом. Першим після Христового вознесіння Стефан віддав життя за Ісуса Христа, був побитий каменями за рішенням синендріону, звідси його титул первомученика.

Традиційно Стефана зображують молодим, безбородим, одягненим у дияконське вбрання – далматик, стихар і орар. У руках - Євангеліє та пальмова гілка. А ще зображували з каменями, іноді – з кадилом.

На волинській іконі XVIII ст. святий Стефан представлений монументальною фігурою у стилі українського бароко. Розуміння істини і тверду впевненість у своїй правоті виражає його лик, гідності й величі сповнена його постать, із честю приймає він смертний вирок, бо «…сповнений віри і сили » (Діян. 6:8). Автор іменує ікону «Святий первомученик архідиякон Стефан», розміщуючи напис обабіч німба. Стефан тримає Євангеліє – символ послідовника вчення Христа, три камені – знаряддя його страти – і зелену пальмову гілку, яка символізує мучеництво і безсмертя серед святих.

Святий одягнений у білий стихар, багато розшитий розкішним візерунком. Цупкість дорогої парчевої тканини стихаря маляр передає декількома бганками з боків і на рукаві, моделюючи їх блакитними ламаними лініями. Тло ікони орнаментоване неглибоким гравійованим рослинним орнаментом, в основі якого – композиція з переплетеного, вигнутого листя. Стриманий, але ясний колорит, весь гармонійний лад ікони підкреслюють велич подвигу страстотерпця, його похвали.

Джерело: Музей волинської ікони