12 липня відзначаємо день пам’яті Святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Їх пошанування почалося відразу ж після страти, а зображення відомі з ІІІ–IV ст. – це фрески катакомб і мозаїки древніх храмів на території сучасної Італії. В ту пору апостолів малювали по-різному: то молодими і безбородими, то зрілими людьми з бородами. За переказами, існували їх прижиттєві зображення, які лягли в основу традицій.
Зазвичай апостола Петра малюють літнім, але міцної статури з коротким сивим хвилястим волоссям і короткою бородою, лисиною і грубуватими рисами обличчя. Апостол Павло змальовується низькорослим, із високим чолом або лисиною, великим носом, темним волоссям і довгою бородою. Традиційні одежі апостола Петра – голубий або зелений хітон і поверх нього жовтий чи вохристий гіматій, в апостола Павла – вишневий гіматій поверх синього хітона. Ноги, як правило, босі або в сандаліях. З IV ст. цих угодників малюють із німбами. Характерними атрибутами апостолів є сувої – символ християнського вчення. Особливі атрибути з’явилися у зображеннях із середини IV ст.: в апостола Петра є «ключі від Царства Небесного», відповідно до євангельського тексту (Мф. 16:19), а в апостола Павла – меч, яким його стратили, і книга, що вказує на нього як автора послань.
Петра і Павла малювали у різних композиціях чи одноосібно. Їхні зображення обов’язкові у деісісному чині (ІІ або ІІІ ряд іконостасу): апостол Петро розміщується справа від Спасителя, вслід за архангелом Михаїлом, апостол Павло – зліва, за архангелом Гавриїлом.
Ікони «Святий апостол Петро» й «Святий апостол Павло», про які йде мова, представляють народне малярство нашого краю.
![](https://i.ibb.co/gRpyF0m/85531-n.jpg)
Вони походять із апостольського ряду іконостасу храму Святої Трійці села Матейки Маневицького району. Привезені до Волинського краєзнавчого музею науковою експедицією 2001 року, у 2006-му – реставровані. Експонуються у Музеї волинської ікони.
Написані на дереві (липа) по левкасу темперою, декоровані гравіюванням та золоченням тла. Невідомий волинський майстер створив образи, у яких є і свій стиль, і гармонія, і духовне наповнення. Незважаючи на спрощеність і деформацію пропорцій персонажів, примітивність у змалюванні окремих деталей, автор досягає надзвичайної художньої виразності. Передусім захоплюють прекрасні, одухотворені лики святих із великими, сповненими мудрості й умиротворення очима, лики, у яких відбилися досвід і переконання.
Народний художник, без сумніву, був обізнаний із традиціями у зображенні апостолів і знав канони візантійського іконопису. Це підтверджують і добір атрибутів, і постави, і яскраво передані портретні риси, і навіть дотримання традиції в кольорах одеж. Ікони передають безпосереднє, емоційне почуття митця та чисте, живе і щире почуття вірянина, вони сповнені самобутньої естетики й духовної глибин.
Джерело: Музей волинської ікони
|