За житійним переказом, 306 р. в юному віці у м. Іліополі, що у Малій Азії (тепер Туреччина), Варвара постраждала за сповідання віри Христової. За присудом місцевої влади її стратив власний батько, жорстокий язичник Діоскор.
На Волині шанування святої набуло особливого поширення у XVII–XVIII ст. Це було пов’язано з діяльністю Луцького православного Хрестовоздвиженського братства. Відомий дослідник історії Волині П.М.Батюшков стверджував, що за митрополита Петра (Могили) член цього братства, доктор медицини Мозелі привіз із Греції до Луцька мощі Варвари (ліву руку), які зберігалися тут у Чеснохресній церкві. Свідченням особливого ставлення волинян до великомучениці є велика кількість її образів, створених іконописцями краю.
СВЯТА ВАРВАРА
XVIII ст.
Походження: церква Іоана Богослова с. Сьомаки Луцького району, експедиція ВКМ 1997 р.
Реставрація: 2004 р., НАОМА, К. Гавриленко
Матерiали і технiка: дошка (2) соснова, шпуги (2) наскрізно врізані, левкас, темпера, гравіювання, золочення
На іконі з фондів музею свята Варвара представлена у повен зріст біля столу, на якому лежить книга у червоному окладі. Маляр написав витончений жіночний образ. Повновиде обличчя з легким рум’янцем, карими мигдалеподібними очима, високими бровами, прямим носом, червоними вустами. Темне кучеряве волосся укладене у зачіску і перев’язане червоною стрічкою. У граційно піднятій правій руці – зелена пальмова гілка, символ безсмертя серед святих. Варвара одягнена в розкішне вбрання: біла мережана сорочка з широкими манжетами, рожева спідниця і зелений далматік з вохристозолотою тасьмою. Яскраво-червоний плащ, що огортає ліві плече і руку та спадає позаду м’якими драперіями, є символом мучеництва, пролитої крові за Христову віру тут, на землі.
Іконописець зображує велику вежі, яку збудував для своєї доньки Діоскор, щоб ніхто з простих людей не міг спілкуватися з нею, бо всіляко оберігав її від впливу християн. У цій вежі християнка Варвара наказала прорубати три вікна – на честь Святої Трійці.
Великомученицю Варвару вважають захисницею від грому і блискавки, тому часто зображають із чашею в руці (знаменує чашу причастя) як вказівку на вірогідність несподіваної смерті. Освітлений божественним сіянням потир художник зображає на хмарині, перенісши дійство у небеса. Над чашею вміщена монограма Ісуса Христа, над якою є Хрест як знак слідування за Ним.
Тло ікони гравійоване рослинним орнаментом із стилізованих чотирипелюсткових квітів та акантового листя. У верхній частині – іменування ікони, зроблене червоною фарбою. Тло та рама золочені.
Джерело: Музей волинської ікони
|