У 1983 р. до Волинського краєзнавчого музею з костелу с. Вишеньки Рожищенського району була передана ікона, первісно описана як образ Ісуса Христа. По завершенні реставраційних робіт, у процесі дослідження картина релігійного змісту атрибутована як зображення Св. Франциска Асизького.

Історія костелу Успіння Пресвятої Діви Марії с. Вишеньки, звідки походить твір, досить трагічна. Унікальна пам’ятка дерев’яної архітектури, побудована у 1639 р., після Другої світової війни слугувала господарським приміщенням. У 1994 р. костел був розібраний та перенесений до м.Ковель, а після закінчення дворічної реставрації служить римо-католицькій громаді. З інтер’єру костелу збереглися лише дві пам’ятки, одна з них – полотно «Св. Франциск Асизький» мав значні втрати живопису та забруднення. Тривала реставрація відкрила цікавий образ, написаний приблизно у 178..роках художником Лукасом Шрейдером. Його підпис з частково збереженою датою був виявлений на звороті твору: «Lucas Szreyder Pinxit 178… . Die ro…».

До робіт над інтер’єрами та живописом місцевих костелів і греко-католицьких храмів нерідко залучалися майстри західноєвропейської культової орієнтації, цьому сприяло посилення латинізаційних процесів в Україні та зокрема на Волині. Тут працювали художники польського та австрійського походження.

Культ Св. Франциска (1181–1226), одного з найбільш шанованих святих католицької церкви, засновника чернечого ордену францисканців, набув особливо широкої популярності в Україні з ХІV ст. Його образи були дуже поширеними у католицьких храмах, адже святий вважався живим втіленням самого Христа, він прийняв на себе Його рани – стигмати. Історія життя Франциска мала величезний вплив на середньовічну релігійну культуру. У ХІV–ХVІІІ ст. з’являється величезна кількість живописних робіт, присвячених Святому, створених відомими європейськими художниками.

Стилістичні особливості та художні ознаки «Св. Франциска» Л. Шрейдера свідчать, що він користувався певними взірцями західноєвропейського малярства. Фігура Святого змальована у простій композиції, ніщо не відвертає уваги від постаті ченця, який перебуває у стані духовного самозаглибленого споглядання. Характер зображеного пейзажу відповідає містичному настрою дійства, темні скелі пустельної місцевості, як юдоль земна, у якій замолюються гріхи перед Господом. Франциск зображений у кульмінаційний момент життя і страждання – з’яви стигматів (ран) після містичних видінь розп’ятого Христа. На його лівій руці – слід не заживаючої рани. Художник розмістив джерело світла вгорі зліва, воно ковзає по рясі святого, зосереджуючи увагу на тонких аскетичних рисах одухотвореного і водночас сповненого спокою лику.

Деталі пейзажу і одягу розповідають про життя Святого та обов’язково присутні в його іконографії. Три вузли на мотузці, якою підперезана ряса, символізують три обітниці – бідності, цнотливості та послуху. Хрест-розп’яття у руках – бажання Франциска слідувати шляхом Христа. Череп під його ліктем – символ марності життя. Джерело, що тече зі скелі, нагадує про подвиг Святого, який подібно Мойсею добув воду у пустелі ударом палиці, а також є символом хрещення.

Драматизм і містичність картини посилений пануючим темним колоритом у поєднанні зі стриманим та лаконічним стилем виконання.

Пам’ятка репрезентує костельну живописну традицію та є цікавим зразком місцевої мистецької спадщини ХVІІІ ст.

Джерело: Музей волинської ікони