В експозиції Музею волинської ікони демонструється група творів середини XVII ст. анонімних авторів, які можна розглядати як роботи, що вийшли з однієї іконописної майстерні. Ці пам’ятки, що походять з церков Ратнівського району, привернули увагу дослідників іконопису рядом цікавих аспектів. Серед них – захоплення побутовими деталями у композиції та декоративністю поряд з традиційною іконографією сюжету, використання головних надбань ренесансної доби у ясних кольорах, відчутті простору та водночас – тісний зв'язок з народною творчістю.
З каплиці с. Прохід Ратнівського району походить ікона «Моління», яка у давні часи була центральною темою іконостасу. Її композиція не має відповідного джерела у Євангелії. Ідейною основою сюжету є мотив Заступництва. Богородиця та Іоан Предтеча (Хреститель) зображені обабіч Христа Вседержителя возсідаючого на троні, у молільних позах, їх молитва – про порятунок християн у день Страшного Суду.
Автор ікони іконографічно підкреслює єднання ідей царства та священства в образі Вседержителя, Христос представлений як Великий Архієрей. Його велич підкреслена зображенням надзвичайно гарних риз та різьбленням трону. Масивна та жорстка тканина сакосу, декорована зеленим гіллям й червоними квітами, наче дає змогу відчути фактуру й об’єм її форм. З-під сакосу тонкою смугою видніється червоний підризник, на ногах Христа, якими він опирається на біле округле підніжжя – жовті орнаментовані черевички. Увінчує Його різьблена митра, на зразок корони, з херувимами. На рівні грудей Христос тримає книгу, червоний зріз якої декорований тонкими сріблястими лініями. Текст книги, написаний чорними каліграфічними літерами, відтворює поширений в українському іконописі фрагмент Євангелія від Матфія «Прийдіть благословення моє …» (Мт. 25, 34). Увага до вишуканої орнаментики виявляється й у написанні трону, масивного, прикрашеного багатим геометричним декором, який імітує різьбу з розетами.
Обабіч трону у молитовних поставах зображені Богородиця та Іоан Предтеча. Цікаво, що голову Марії увінчує різьблена корона, подібно до творів іконографічної теми «Предста Цариця». Образ Іоана, у коричневій милоті й зеленому гіматії, виконаний майстром з дбайливим опрацюванням рис лику, сповненого одухотворення та страждання. Його лоб помережаний дрібними зморшками, на переніссі – v-подібна складка. Спокій та статичність образу дещо розбавлена динамічним рухом високо піднятих посріблених крил двох ангелів (срібло окиснене) обабіч навершя трону. У їх руках – сфера - «зерцало» з монограмою Христа.
Обрамлення ікони відповідає оформленню, характерному для групи пам’яток з цієї майстерні. Це – подвійна профільована рама, прикрашена фігурними боніями, міжрам’я чорного кольору декороване рослинним орнаментом. У нижній частині рами зберіглися фрагменти напису, зроблені скорописом.
Автором ікони, ймовірно, є так званий «Малоритський майстер». Його символічне ім’я пов’язане з містечком Малорита Берестейщини, у церкві містечка були знайдені ікони, які зараз зберігаються у музеях Білорусі.
У документальних джерелах середини XVІІ ст. майже не залишилося згадок про малярів, які працювали на теренах Західного Полісся. Отож, залишається питання, де саме діяла майстерня так званого «Малоритського майстра». Оскільки географія поширення ікон є досить невеликою (більшість збережених творів походить з сільських церков Ратнівського р-ну Волині та сіл і містечок Берестейщини), то, ймовірно, іконописець працював у Бресті або ж у Ратно. На думку білоруських дослідників іконопису малярський осередок був пов’язаний з брестським православним чоловічим монастирем Св. Симеона. Однак, оскільки певна кількість пам’яток була знайдена у храмах Ратнівського р-ну Волині, не можна відхиляти думку про існування майстерні у містечку Ратне.
Джерело: Музей волинської ікони
|