Останній тиждень Великого посту називають Страсним, кожного дня вшановуючи страждання і мученицьку смерть Ісуса Христа. Цій тематиці присвячений символічний образ невідомого волинського іконописця «Христос у потирі» першої половини ХVІІІ ст.

«Христос у потирі» – досить розповсюджений іконографічний мотив на українських церковних посудинах і церковному начинні, що вживається під час таїнства Євхаристії: на покрівцях, воздухах, дискосах і обов’язково на жертовниках. У ХVІІ ст. цей сюжет з’являється і в стінних розписах у храмах. Подібну іконографію бачимо у книжковій графіці, наприклад, гравюри Никодима Зубрицького з Акафістів, виданих у Львові у 1699 р. Деталі, пов’язані із страстями Христа, особливо підкреслюються у західноєвропейському мистецтві ХVІІ ст. Композиція волинської ікони спокійна і врівноважена, чітка і строго симетрична з домінуючим центром. Поєднання світлих (фігура Ісуса) і темних (тло і позем ікони) площин свідчать про містичне прагнення Христа до неба. Спаситель спокійно і одухотворено споглядає на глядача, позбавлений болю і страждань. Всією своєю поставою і світлим ликом Ісус стверджує перемогу над смертю, над темнотою зла, гріхів і спокус. Руки Спасителя підняті вгору, старанно прописані, долоні розкриті так, ніби іконописець показує рани Христа від цвяхів. Підняті вгору руки -- жест прийняття благодаті Божої чи молитовне звернення до вищих небесних сил.

Всю площину ікони займає Т-подібний хрест. На верхній перекладині збереглися залишки тексту з Євангеліє, вірогідно: «Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям» (Ін. 6, 55).

Центром композиції виступає поясне зображення Христа у потирі (чаші). Чаша символізує церковну посудину для здійснення таїнства причастя, яку передав під час Тайної Вечері своїм учням Христос. Потир символізує і Священний Грааль - чашу, в яку була зібрана кров Ісуса, яку він проливав за людей на хресті

Навколо зображення Спаса розміщені предмети, які вказують на останні дні земного життя Ісуса та знаряддя тортур і мученицької смерті – терновий вінець, тростина, колона, молоток, ігрові кості, кліщі, цвяхи, драбина, факел і ліхтар, якими присвічували у Гетсиманському саду, рука, меч, півень, глек і посудина, як символ обряду омовіння Христом ніг учням. Іконописець зображає також плат Вероніки, розповіді про який зустрічаємо в апокрифах: коли Ісус ніс хрест на Голгофу, жінка на ім’я Вероніка витерла його спітнілий лик своїм платом і там залишився відбиток. За деякими джерелами ім’я Вероніка виникло як перекручений латинський вираз «vera ikon» - істинний образ. Цікава деталь - колоски у вазі, як символ таїнства євхаристії – причащання хлібом і вином, як заповідь Сина Божого людям.

На поземі - дата написання ікони - 26 березня 1737 року, виконана кириличними літерами.

Ікона «Христос у потирі» є винятковим твором, у якому поєднуються ідеї жертовності Ісуса Христа з євхаристичними мотивами, які є визначальними у християнському віровченні.

Джерело: Музей волинської ікони