У християнському мистецтві є образи, сповнені глибоким символічним змістом, які відкривають складний і дивовижний світ ідей та уявлень, що сягають глибокої давнини. Протягом багатьох століть до них зверталися художники, розкриваючи людям їхній дивовижний духовний зміст. До таких зображень відноситься і образ Христа у вигляді сплячого Отрока на іконах «Христос Недремне Око». Ця тема з’явилася у Візантії в ІХ ст., після завершення іконоборчого періоду, знайшла свій розвиток у західному мистецтві і повернулася у православний світ, збагаченою новими композиційними деталями та символічними значеннями. Іконографія Христа Недремне Око ілюструє і тлумачить дві основні теми: народження і смерть, Воплочення і Страсті Господні, як необхідну умову відкуплення. Юний вік Ісуса на іконах пов'язаний з образом Христа Еммануїла (пророцтво Ісаї 7, 14), що є символічним зображенням Втіленого Слова, та відповідає біблійним висловлюваннями, що супроводжують образ Спаса Недремне Око: він молодий лев, прообраз очікуваного Месії.

Ікона «Христос Недремне Око» XVIII ст. з колекції музею походить з церкви Різдва Пресвятої Богородиці с.Мизове Старовижівського району.

Центральне місце займає постать Спасителя Еммануїла, одягненого у білу сорочку, який лежить на хресті. Біла сорочка – символ чистоти і нетлінності плоті Ісуса, а також образ плащаниці. Якщо на давніх іконах Христос зображувався сплячим з відкритими очима, то на волинській іконі Він спить, ніжно підклавши ліву руку під личко, і споглядає уві сні свої майбутні страждання. У цій композиції Він є втіленням Агнця і Царем Месією «недремлючим» і «несплячим». На хресті прибито титло з латинським написом «INRI» – «Ісус Назорянин Цар Іудейський». Іконописець зображає знаряддя страстей Господніх як святі символи і знаки Хресної дороги: спис з губкою, копіє, батіг, цвяхи, терновий вінець, тростина, прив'язана до колони-стовпа і півень на ній, як символ зради Петра. На червоній багряниці лежать ігрові кості, як нагадування про розіграш воїнами одягу Христа. Євхаристична чаша, у яку була зібрана свята кров Господа, – символ викупної Жертви. Вухо і ніж, як згадка про події в Гетсиманському саду під час арешту Христа, коли Петро, боронячи Ісуса, відсік вухо Малху – слузі Каяфи. Гаманець з срібняками та рука, що вдарила по щоці страждаючого Христа. Волинський іконописець до композиції додає корзину квітів, серед яких – троянди, символічні квіти Богородиці та Ісуса.

Сюжет «Христос Недремне Око» із зображенням знарядь страстей Господніх в українському мистецтві поширюється в кінці XVII ст. під впливом західної культури і особливо гравюр польського, німецького та нідерландського походження. Особливої популярності в Україні такі ікони набувають у XVIII–ХІХ ст., у храмах Волині вони зустрічаються зрідка.

Джерело: Музей волинської ікони