21 листопада (8 листопада за старим стилем) православна церква відзначає свято Собору Архістратига Михаїла і всіх Небесних Сил безтілесних, встановлене на початку IV століття. Архистратиг Михаїл, ім’я якого означає «Хто, як Бог?» є ватажком сил Господніх, тому і називається архистратигом. Коли одержимий гордістю Сатана повстав проти Бога, святий архистратиг Михаїл явився захисником Божої слави, закликав інших ангелів повстати проти зла. Боротьба була важкою, але сили добра перемогли, і Сатана був скинутий з неба, а архангел Михаїл утвердився як вождь усього ангельського світу, вірного Богові. (Одкр.;Апок., 12:7).

Серед народних ікон цього періоду дуже цікавим видається образ «Архістратиг Михаїл з діяннями» кінця XVIII ст. з Різдво-Богородичної церкви с. Троянівка Маневицького району Волинської області. Ікона привезена до Волинського краєзнавчого музею експедицією під керівництвом П.М. Жолтовського у 1981 році. 2004 року – відреставрована у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури у м. Київ реставратором К. Гавриленко.

Зараз пам’ятку можна побачити в експозиції Музею волинської ікони. У першу чергу ікона привертає до себе увагу яскравістю і насиченістю кольорової палітри та монументальністю центральної постаті, вже потім – викликає інтерес рядом клейм з масою сцен і персонажів. Невідомий автор ікони створив самобутній і багатогранний образ, спираючись на поетичне народне сприйняття архангела Михаїла як християнського заступника і покровителя, символу перемоги добра над злом, образ , який нікого не нагадує, не копіює і зачаровує своєю безпосередністю і наївністю.

У середнику ікони маляр подає монументальну постать «вождя воїнства Господнього», як називає Михаїла Святе Письмо, зображаючи його не просто як головного борця проти диявола і всякого беззаконня серед людей, а як воїна-переможця. В основі зображення – Одкровення святого Іоана Богослова: « І сталася на небі війна: Михаїл і Ангели його воювали проти дракона, і дракон, і ангели його воювали проти них, але не встояли, і не знайшлось вже для них місця на небі. І повалений був великий дракон, древній змій, що зветься дияволом і сатаною, що спокушає всесвіт, скинутий був додолу, і ангели його скинуті були з ним… » (Одкр.; Апок., 12, 7-9). Архістратиг Михаїл зображається у повний зріст із занесеним для удару мечем, під ногами Михаїла – змій в образі чоловіка, повалений сатана, який горить у вогні. Художник одягає архангела в одежі, що нагадують обладунок античного воїна: короткий зелено-синій хітон, зелена зома із золоченими пластинами, червоний короткий плащ – сагум, круглий легкий щит – аспіс. Голова Михаїла непокрита, але золото круглого плаского німба перегукується із золоченням краю щита, пластин зоми, піднятого золотого меча, і блиск благородного металу підсилює емоційне сприйняття образу непереможного «воєводи», як Михаїла величали у народі. Легкості і динамічності могутній постаті архангела надають розпростерті сині перисті крила. Тло середника чітко поділене на сріблену гравійовану верхню частину, середню – блакитну, що символізує небо, з якого скинутий сатана, і позем, охоплений полум’ям, у якому корчиться диявол. Смілива фантазія автора у створенні образів, спрощеність і деформація пропорцій, відтинання зайвих подробиць сприяє надзвичайній художній виразності, що базується на традиціях образотворчого фольклору. Яскрава гама використаних барв, підвищена декоративність у поєднанні срібла і золота, енергійний ритм ліній справляють вражаючий ефект, творячи піднесений настрій значимості моменту, урочистості перемоги.

Середник ікони оточений клеймами. Вони розташовані не по периметру, як звично для візантійського чи російського іконопису, а – з трьох боків, завдяки чому центральне зображення у середнику набуває монументального звучання, що є особливістю волинського малярства, небагатого на ікони з клеймами. Десять підписаних (написи збереглись фрагментарно і не усі) клейм ікони знайомлять з діяннями не лише архистратига Михаїла, але й інших ангелів та архангелів, які виконують особливі функції на землі. Через них Бог повідомляє людям свою волю, вони приходять на допомогу біблійним персонажам у години скрути, творять чуда, щоб порятувати рід людський, чи супроводжують і охороняють людину впродовж земного буття. Примітивність відчувається у ритмі ліній і пласких формах, проглядається у диспропорціях і динаміці постатей, у моделюванні ликів, у використанні чистих локальних кольорів. Але насиченість та звучність барв, інтуїтивно підсилених світлом (сріблене тло), відверта декоративна яскравість передають безпосереднє і високе живе почуття майстра, образне, емоційне переосмислення сюжетних ситуацій і несе оптимістичний життєстверджуючий настрій. І образ стає неповторним проявом мистецтва народного примітиву, у якому є і самобутній стиль, і духовна наповненість.

Джерело: Музей волинської ікони