26 лютого у Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки відкрилася пересувна виставка «Косачі «так органічно зрослися з усім колодяжненсько-волинсько-поліським…».

   Провідна тема виставки − розкриття слів Ольги Косач-Кривинюк: «Наша сім'я жила в дуже близьких стосунках з селянами, всі ми […] мали між колодяжненцями не лише знайомих, а й приятелів, і товаришок, і товаришів, тому весь їх побут дуже скоро став нам відомим, а далі й рідним. Ми, діти, так органічно зрослися зо всім колодяжненсько-полісько-волинським, що уважали себе тоді і потім усе життя […] за волиняків-поліщуків».

   Виставка розповідає про історію приїзду Косачів до Колодяжного, стан садиби в момент приїзду родини, розбудову її у подальшому, впив розкішної поліської природи на розвиток поетичного таланту Лесі Українки, споглядання життя селян, як основи формування світогляду письменниці.

   На виставці представлені розділи

- Види с. Колодяжного у творах художників і фотографіях;

- Види садиби Косачів;

- Родина Косачів, селяни Колодяжного у світлинах;

- Записи в церковних метричних книгах Волошківської Свято-Миколаївської церкви про народження трьох Косачівських дітей, хрещення Георгія Косача, хрещення Оленою-Пчілкою селянської дівчинки;

- Родинні речі Косачів, предмети побуту, етнографії колодяжненців.

   Матеріали виставки розповідають про етнографічну, фольклористичну діяльність Лесі Українки і Олени Пчілки. Звертається увага на побут Косачів у Колодяжному, можливість вести господарство про що яскраво писала Леся Українка двоюрідній сестрі Аріадні Драгомановій: «По різним причинам вийшло так, що сих два дні я варила сама обідати для себе, для Дори і для двох служащих, що обідають з нами. Ся непривична робота (між іншим, я робила для Дори les oeufs a la neige – en ton souvenir) плюс біганина в погріб і льодник, трусіння яблук, неминуче, як фатум, збирання сметани, шиття і шукання Дори по всіх усюдах avant chaque repas так утомили мене, що, може, воно вже і не гріх лягти спати у 12 ч., а не в 2, як то було в Софії».У листі до О. Франко писала: «… а я з Дорою от уже 1,5 місяця тут сиджу, господарюю (у нас економки нема тепер), вожуся з тифозними на селі, роблю, що можу…».

   У Колодяжному народилося троє Косачівських дітей, про що свідчать виписки з церковних метричних книг Волошківської Святомиколаївської церкви, у цій же церкві був охрещений Георгій Косач (син Миколи Косача). Косачі ріднилися з селянами, охрещаючи їх дітей.

   Деякі документи, подаровані Державним архівом Волинської області, експонуються вперше. І вони підтверджують слова Михайла Косача, брата Лесі Українки: «У мене тільки з Колодяжним в'яжеться думка про дім свій. Як ото в Гарольдовій пісні «отцовский дом» співається. Ні про які інші краї я не можу сказати «Їду додому». Як не як, а на Волині ми народилися, на Волині хрестилися, на Волині і помирати нам краще буде…».

Джерело: Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки