У відділі природи Волинського краєзнавчого музею демонструється виставка «Скарби гербарію Стефана Мацка», підготовлена до 120-річчя від дня народження відомого польського вченого-ботаніка.

Стефан Мацко (28.08.1899 – 17.04.1967) – дослідник флори Волині, один із перших музейників краю, у 30-х роках ХХ століття очолював відділ природи музею у Луцьку. Він творець перлини природничої колекції музею – гербарію, який носить його ім’я.

Гербарій презентує флору Волині та Південного Полісся 30-х років ХХ століття. Він складається з 3385 гербарних зразків, що належать до 7 відділів, 8 класів, 54 порядків, 137 родин, 485 родів та 1058 видів, з яких 3075 аркушів судинних рослин, 240 лишайників та 70 мохів.

На виставці представлені матеріали про життя і наукову діяльність ученого на Волині, його праці та невеличка частина гербарної колекції: найцікавіші види лишайників та мохів, зникаючі та реліктові рослини, занесені в Червону книгу України, також найулюбленіша рослина С. Мацко азалія понтійська (рододендрон жовтий). Саме про охорону азалії в дикій природі так турбувався ботанік. Наукова робота про цю прекрасну рослину була докторською дисертацією вченого.

Окремий розділ виставки присвячений найкрасивішим і найзагадковішим представникам флори Волині – лісовим «феям»-орхідеям. Зозулині черевички, гудієра повзуча, любка дволиста, булатка червона й великоцвіткова, коручка болотна і широколиста, зозулинець шоломоносний, зозулька травнева, плодоніжка салепова, гніздівка звичайна, неотіанта каптурувата – справжні рослинні унікуми нашого краю.

Від початку виникнення й до нашого часу гербарій залишається унікальним та незамінним першоджерелом вивчення рослинного світу. Значення гербаріїв зростає, зважаючи на прогресуючу трансформацію природної флори, масове вимирання аборигенних видів та розселення людиною нових. Тому наукове значення гербарію С. Мацко з роками тільки зростає, адже дає можливість заглянути у минуле флори Волині. З розвитком науки, її технічного оснащення, стає можливим черпати з гербарного зразка все нову і нову інформацію. Наукові технології старіють, а гербарні фонди – ні, вони продовжують видавати інформацію уже впродовж кількох століть.