16 травня 2016 року у Волинському краєзнавчому музеї відбулася презентація іконостасу із Свято-Троїцької церкви с.Головно Любомльського району. 

   Головно – одне з найдавніших поселень Волині. Перша документальна згадка про село датується 1444 роком. До 60-х років ХVIII ст. селище було у власності Польської Корони. У 1768 році король віддав його разом з усім Любомльським староством у володіння графу Франциску Ксаверію Браницькому (1730-1819). 1841 року стараннями сина Браницького Владислава (1782-1843) у Головно був побудований кам’яний Свято-Троїцький храм, замість дерев'яної церкви, яка згоріла у 1820 році. Двоярусний іконостас встановили наприкінці ХІХ ст. Його виготовили 1886 року, про що свідчить дата на одній із колонок. Іконостас, очевидно, був привезений з іншої церкви і пристосований до архітектоніки місцевого храму. На це вказує невідповідність висоти і ширини іконостасу аркоподібному вівтарному простору: навершя іконостасу виступає над аркою, а сторони іконостасу завершуються дияконськими вратами, а не храмовими іконами.

   У 2009 році цей іконостас та бокові вівтарі «Причащання Святого Онуфрія» та «Зішестя Святого Духа на апостолів» за погодженням з Інститутом «Укрзахідпроектреставрація» були передані настоятелем храму архімандритом Савою (Мякота) до Волинського краєзнавчого музею. Іконостас був демонтований спеціалістами музею під керівництвом завідувача реставраційною майстернею Анатолія Квасюка. У музеї були проведені консерваційно-реставраційні роботи та монтаж іконостасу.

   Іконостас з Свято-Троїцького храму с. Головно виконаний у стилі класицизму, який став пануючим в опорядженні іконостасів ХІХ ст. Він двоярусний, іконографія скорочена до намісного і празничного рядів і обмежена іконами «Богородиця Одигітрія» та «Христос Вседержитель» у намісному ряді, «Різдво Христове», «Вхід Господній у Єрусалим», «Воскресіння Христове», «Вознесіння Господнє» у празниковому ряді. На дияконських вратах зображені «Ангел-охоронець» та «Святий Стефан». Завершується іконостас іконою «Тайна вечеря» та хрестом-розп’яттям.

Джерело: Музей волинської ікони