Головна » 2013»Квітень»9 » У Музеї волинської ікони відкрилася виставка „Народна ікона XVII-ХІХ ст.” (ВІДЕО).
15:58
У Музеї волинської ікони відкрилася виставка „Народна ікона XVII-ХІХ ст.” (ВІДЕО).
Закрити баннер
9 квітня 2013 року
у Музеї волинської ікони відкрилася виставка «Народна ікона XVII-ХІХ ст.». Цей
мистецький проект розпочав низку заходів Волинського краєзнавчого музею по
відзначенню 1025- річчя хрещення Київської Русі. На виставці представлені 52
експонати з фондів Музею волинської ікони. Серед них – 17 храмових ікон
волинської школи іконопису XVII- XVIIІ ст., виконаних традиційно темперними
фарбами на дерев’яній основі. Вперше на виставці демонструються хатні ікони XVIIІ-ХІХ
ст.
Народна ікона
завжди уособлювала багатий образний світ, етичні ідеали, гуманізм і
демократичність, своєрідність естетичних запитів нашого народу – того, що
робить мистецьку спадщину України оригінальною і неповторною. Народний іконопис
був виразником національної свідомості народу. Саме у народній іконі у межах
канонічної іконографії з'явилися паростки сприйняття образу людини з усіма її
турботами, сповненої радістю і драматизмом. Особливою шаною і пієтетом сповнені
ікони Ісуса Христа і Богородиці. Їхні образи народні маляри наділяли
зворушливою поетичною одухотвореністю, ліричним настроєм. Вони наслідували
традиційну іконографію й одночасно подавали власну інтерпретацію творів. Це
виявлялося у типажі й духовній наповненості образів Спасителя і Богоматері, що
випромінювали земну привабливість, теплоту та милосердя. До пантеону улюблених
святих в Україні належали Параскева П'ятниця, Миколай Чудотворець, Юрій
Змієборець, Великомучениця Варвара, цілитель Пантелеймон, Архістратиг Михаїл,
образи яких найчастіше втілювалися народними іконописцями. Хатні ікони або
образи′ (термін, що набув більшого поширення у народі), стали невід'ємним і
органічним компонентом оздоблення інтер'єру української хати. Малюнок
виконувався олійними фарбами прямо по дошці, без попередньої ґрунтування. Улюбленим
прийомом декорування середника ставали різноманітні букети, квіти, рослинний
орнамент. Осередками малювання таких ікон були окремі села, міста, монастирі.
Малювали ікони на замовлення або на продаж. Збували образи на ярмарках і
церковних відпустах, на храмових святах. Характерною рисою народних ікон була
наївна щирість і безпосередність у змалюванні образів шанованих святих. На
початку XX ст. народний іконопис поступово занепадає. Ярмарки і крамниці
заполонили образи, виготовлені поліграфічним способом. Друковані образи
приваблювали новизною зображення, формували нові смаки і витісняли твори
народних майстрів, які не витримували конкуренції з машинною продукцією. Але
впродовж століть народні ікони зберігались, передавались із покоління у
покоління як родинні реліквії і зразки самобутнього народного мистецтва.
Відкриття
виставки пройшло у піднесеній атмосфері, яку доповнював прекрасний спів хору
учнів Волинської духовної семінарії під керівництвом о. Петра Муляра. До
музею завітало багато зацікавлених, залюблених у народне мистецтво людей.
Виставку відкрив директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк.
Запрошені на відкриття виставки Митрополит Волинський і Луцький Ніфонт, голова
Волинської обласної держадміністрації Борис Клімчук, секретар Луцько-Волинської
єпархії УПЦ КП протоієрей Микола Цап звернулися до присутніх з вітальним
словом, наголосивши на унікальності експозиції.
Митрополит Ніфонт передав
плащаницю початку ХХ ст., яка поповнила колекцію Музею волинської ікони.
Першу
екскурсію по експозиції виставки провела завідувач Музею волинської ікони
Тетяна Єлісєєва.
