28 січня 2015 року у виставковій залі Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки відкрились дві виставки: «Вишита молитва духу» Олександра Шума та «Лялька-мотанка прадавній оберіг» Наталії Бугай.

   Народне мистецтво з давніх часів увійшло в український храм: вишиті рушники, скатертини, хоругви. В такому напрямку працює автор виставки «Вишита молитва духу» – Олександр Шум. Хоча за професією він будівельник, весь свій вільний час присвячує вишиванню.

   Шум Олександр Антонович народився в селі Ясне Любомльського району Волинської області 5 червня 1968 року. Після закінчення у 1984 році школи, вступив до Любомльського професійно-технічного училища. По закінченні закладу одержав диплом столяра-будівельника. Працював у Луцькому ПМК - 20 «Волиньбуд». В даний час працює в фірмі «Євродах - Центр». Активний учасник громадської акції «Подаруй дитині вишиванку». Вишивкою займатися почав давно, спочатку вишивав серветки, доріжки, рушники, а згодом – ікони. Саме цього року Олександр Антонович відзначає п'ятнадцять років з часу, коли почав вишивати ікони. В 2000 р. почалися дуже серйозні проблеми зі здоров’ям мами. У зв’язку з цим замислився: « Чому б не вишивати ікону?»  ̶ і почав малювати по полотні гелевою ручкою Івана Хрестителя, а згодом і вишивати. Вишивав півтора року, і з часом дізнався, що вишивати можна ікони тільки тоді, коли візьмеш благословення у священика. І в Соборі « Всіх Святих Землі Волинської» одержав його. У 2009 р. на релігійному святі «Святих жінок-мироносиць» і святі «Самий довгий вишитий рушник», яке проходить в Луцьку через дві неділі після Воскресіння Христового, попросив благословення у Митрополита Луцького і Волинського Ніфонта, і отримав його.

   Існують різні думки щодо іконовишивання, адже іконопис має свої вікові канони і традиції. Але у вишитому образі митець показує свою душу, свою любов до Бога. У виставковій залі музею експонується двадцять вісім робіт автора, з них двадцять чотири роботи вишиті на релігійну тематику. Одна з перших його робіт «Іван Хреститель», або як ще його називають «Іван Предтеча», який виконувався по схемі отця доктора Дмитра Блажейовського, і стало подальшим поштовхом творчої діяльності автора. По схемах Блажейовського були виконані й інші ікони: «Свята трійця», «Богоматір», Гошівська Божа матір». А особисто познайомитися з доктором історичних наук Дмитром Блажейовським вдалося в 2011 році на святкуванні 100-річчя патріарха вишивки у місті Львові, в музеї, який носить його ім'я. На жаль, Учителя вже немає, і, ніби в пам'ять про нього, Олександр Антонович на відкритті виставки намагався якнайбільше розповісти про роботи, виконані за його схемами, їхню історію: «Жировецька Божа Матір», «Спас Нерукотворний», «Призри на смиренність», «Замилування», найулюбленішу ікону Серафима Саровського. Св. Серафим дні і ночі проводив у молитві перед іконою, єлеєм від лампадки, що горіла перед іконою, помазував і зцілював хворих людей. Серафим називав ще цю ікону «Всіх радощів Радість».

   Велику увагу привертають і інші тематичні роботи автора: «На гойдалці», «Буря» (французький художник П’єр Огюст Кот), ідилічна картина «Двоє». Картина, елементами якої є троянда і запалена свічка, стала посвятою всім героям, які загинули за єдину Україну.

   Автор другої виставки «Лялька-мотанка прадавній оберіг» Наталія Володимирівна Бугай − поет-пісняр, майстер ляльки-мотанки, громадський діяч народилася 14 серпня 1964 року у сім'ї Володимира Прокоповича і Марії Іванівни Хом'як у селі Новостав Луцького району Волинської області. Зростала, оточена любов'ю зайнятих роботою батьків, двох сестер. Найбільше життєвої мудрості черпала у маминих батьків − Івана Кузьмича та Дарії Федорівни Довгополюк, які мали аж десятьох онуків і котрих ці безкінечно сердечні люди дуже любили. А, особливо, старшого онука Віктора і онучку Наталію, яких виплекали своїми руками. Наталочка, випасаючи гусей, худобу, насолоджувалася мальовничими навколишніми пейзажами: горбочком, на якому стояла проста селянська батьківська хата неподалік недіючої церкви, квітучими лугами вздовж неширокої річечки Чорногузки з чистими водами. До 1-го класу школи пішла у селі Боратин, куди переселилися батьки. Навчання у 9 та 10 класах продовжила у обласному центрі, там же здобула і робітничу спеціальність фрезерувальника у ПТУ № 6, працювала на Луцькому приладобудівному заводі. Творча натура вибухнула повною силою лише п'ять років тому, вилившись у віршах, особливо для дітей, поезіях, які поклалися на музику Любов'ю Мілевич, Ольгою Калашевою, Віктором Заячуком, Анатолієм Мартенюком. Співпраця з композитором Галиною Васіною реалізувалася чотирма збірками «Ой, котилося колесо», «Дитинство нам ніколи не забуть», «Покличу пісню солов'їну» (видані за підтримки благодійного фонду Ігоря Палиці). Збірка «Я Господа молю» отримала схвалення Волинських митрополитів Ніфонта та Михаїла. Високопреосвященнійші допомогли і коштами. У цих збірках більше 70 пісень написані на слова Наталії Бугай. Особливу популярність здобула пісня на її слова, виконана на святі «Волинські дзвонарі». Прагнення спілкуватися з такими ж творчими людьми спонукало поетесу стати членом Луцької літературно-мистецької студії «Зорі над Стиром».Спільно з членами студії і за власним покликом душі бере участь у рейдах по школах Луцька і Луцького району з програмою роботи зі старшокласниками «В моєму серці Україна», зустрічається з читачами у бібліотеках, виступає у школах під час Шевченківських днів і дні народження Лесі Українки, святах, приурочених українській писемності тощо.

   Півтора роки тому ще один напрямок мистецтва увірвався у життя Н. Бугай − створення ляльок-мотанок. Сама майстриня не тільки досконало оволоділа технікою прадавнього способу виготовлення іграшок-оберегів, вкладаючи у них великий національний зміст, а й розповсюджує набуті знання серед дітей і дорослих, провівши понад 20 майстер-класів. Продає ляльки-мотанки на аукціонах для підтримки бійців на сході України.

   У Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки відкрилася перша виставка робіт Наталії Бугай у співдружності з виставкою вишитих ікон, картин Олександра Шума під назвою «Вишита молитва духу». Про небагаторічний, але творчий тандем цих людей свідчить навіть малюнок на обкладинці книги «Я Господа молю», у якій, як вище писалося, багато пісень на слова Н. Бугай − ілюстрація з картини О. Шума «Щира молитва».

Джерело: Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки