У час, коли християни латинського обряду святкують найбільше торжество – Великдень, представляємо другий раритетний експонат у відділі давньої історії Волинського краєзнавчого музею – фрагмент Антифонарію XVІІ століття з Луцького домініканського монастиря.

Антифонарій – це нотна римо-католицька богослужбова книга, назва якої походить від коротких піснеспівів «антифонів». В музеї зберігаються три великі аркуші такої книги, які мають у висоту 72 см і ширину 63 см. Вони виготовлені з пергаменту, тобто зі шкіри тварин. Антифонарій належав Луцькому домініканському монастирю, що вдалося з’ясувати завдяки наявності на аркушах печатки монастирської папірні, яку можна побачити лише на світлі.

Саме в цей час Луцький домініканський монастир, який був першим кляштором, заснованим у Луцьку, став великим релігійним осередком. Пригадаймо, що у 1598 році єпископ Бернард Мацейовський передав монастирю ікону чудотворної ікони Римської Божої Матері, отриманої від Папи Климента VIII.

Крім Антифонарія, Луцькому домініканському монастирю належав такого ж великого формату Ґрадуал – книга, яка містить піснеспіви латинської меси. Він був створений у Кракові приблизно в 1639-1642 роках. Його переписувачем був відомий домініканський монах Дерей Блажей. В оформленні рукопису використано декоративні елементи, характерні для доби Ренесансу – рослинні мотиви, сплетене коріння, дельфіни. Нині Луцький Ґрадуал зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського у Києві.

Луцький Антифонарій та Ґрадуал – найдавніші латинські нотні книги з Волині, збережені до наших днів. З 2009 по 2014 рік пергаменти Антифонарію перебували на реставрації у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України. Нині один з аркушів представлений у постійнодіючій експозиції музею, інші – зберігаються в його фондах.

Дякуємо провідному українському досліднику-музикологу Івану Кузьмінському за допомогу в написанні публікації!