У Волинському краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Радзивіллівська колекція (з фондів ВКМ)». Усіх хто бажає дізнатись про життя, побут та повсякдення волинської шляхти, а також про історію самого відомого роду модерної Волині – Радзивіллів, чекаємо у робочий час, – запрошують на сторінці музею у Facebook.

На виставці також представлені реконструйовані костюми заможної шляхти XVII ст. Автор костюмів Ірина Погоржельська, науковий співробітник Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України.

Перша літописна згадка міста Олика є спірною і датується 1149 роком на сторінках «Повісті минулих літ». З 1533 року місто переходить у володіння князів Радзивіллів. Радзивілли – потужний литовсько-польський рід, який проживав на теренах Західної України упродовж чотирьох століть. Майже кожен з членів цієї знатної родини залишив помітний слід у політиці, культурі, військовій та господарській справі.

Наприкінці ХV століття Ян Радзивілл через шлюб з Ганною Кішанкою, дочкою луцького старости Кішки, став землевласником Олики. Його нащадок Микола Радзивілл «Чорний» у 1547 році від імператора Карла V отримав князівський титул, затверджений у 1549 році королем Сигізмундом ІІ Августом. Після його смерті володіння розподілили між його синами. Власником Олики став Станіслав Радзивілл. В 1540-1564 роках в Олиці будується замок з чотирма бастіонами, на місці ймовірного розміщення давньоруського городища, який виконував функцію не тільки оборонної споруди, а й резиденції князівської родини. Того ж 1564 року Олика стає містом та отримує магдебурзьке право.

Першу дерев'яну церкву на місці існуючого нині костелу Св. Трійці було збудовано у 1588 році за сприяння князя Станіслава Радзивілла, І-го олицького ордината та великого маршалка литовського, якого Петро Скарґа переконав відійти від кальвінізму та стати католиком.

Найвищого розквіту місто досягає за правління Альбрехта Станіслава Радзивілла, Великого канцлера Литовського, фундатора костелу Св. Трійці. Разом зі своїм братом Миколою Христофором «Сиріткою» навчався у Віленській академії, а пізніше у європейських університетах. З 1613 року Альбрехт Станіслав Радзивілл представляв Волинське воєводство у польському сеймі. Новий мурований костел побудували у 1635–1640 роках в основному коштом пожертвувань Альбрехта Станіслава Радзивілла. Він вважався тоді найгарнішим храмом Волині. Проект храму належить італійцям Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Свій внесок у будівництво внесли також скульптори Мельхіор Ерленберг і Міхал Германус.

Костел, освячений у 1640 р. луцькм єпископом Анджеєм Гембицьким, через рік піднято до рангу колегіального. У 1638 році фундатор костелу заснував при костелі колегію (колегіум) – філію Замойської академії та духовну семінарію. Капітула олицької колегії проіснувала до 1945 року. Після освячення до крипт костелу було перенесено останки власників Олики, що були поховані поруч костелу Петра і Павла, що існував тут раніше. На початку 90-х років ХХ ст. костел переданий вірним Римо-католицької церкви.

Увага громадськості в кінці 2016 року була привернута до проведеного міждисциплінарного дослідження в криптах костелу Св. Трійці в смт Олика Ківерцівського району, під час яких були віднайдені унікальні рухомі пам’ятки. Таким «діамантом у попелі» стали так звані «трунні» портрети фундатора костелу Альбрехта Станіслава Радзивілла, великого канцлера литовського упродовж правління трьох королів Речі Посполитої, та його дружини Кристини Анни Любомирської. Чоловічий портрет складається з двох частин: основи з князівською короною підтриманою маленькими ангелами (путі) та портрета прикріпленого на штифтах. Виготовлений зі срібла, тиснений.

Атрибуцію проведено на підставі роботи Пітера Данкерса де Рей «Портрет Альбрехта Станіслава Радзивілла», написаного в 40-і роки XVII ст. Сам художник є представником голландської школи живопису, працював в Італії, близько 1640 року переїхав до Гданська, а пізніше до Варшави. Згадується як придворний художник короля Владислава ІV, очевидно в той же час було написано і ростовий портрет великого канцлера литовського. Загадкою залишається, хто саме виготовив портрет А. Радзивілла, адже як згадує у своїй книзі Рompa funebris др. Юліуш Гросіцкі автори таких портретів не афішували своєї роботи. З опису скарбу костелу зробленого С. Томковичем в 1920-ті роки, відомий напис «…Albert Stanisław Radziwiłł zm. 1656, mając lat 64; pamięć jego czci żona, Krystyna Anna Lubomirska». Зрозуміло, що такий напис до портрету мав бути зроблений за життя князівни, а вона померла в 1667 році. Тобто датою виготовлення портрету є 1656-1667 роки. Оскільки зображення повністю відтворює обличчя князя з роботи Пітера Данкерса де Рей, можна припустити і його авторство, проте сам художник загинув під час розбійницького нападу в 1661 році поблизу Вільно.

Серед пропонованих до огляду речей на виставці представлені твори живопису, серед яких вперше після реставрації виставлено полотно невідомого автора «Вінчання князя Миколи Радзивілла з Катериною Гонзаго».

Цей твір ілюструє історичну подію, що відбулася у Відні у 1553 році. Микола «Чорний» Радзивілл, як великий канцлер, представляв короля Сигізмунда ІІ Августа на церемонії «попереднього вінчання» з дочкою імператора Священної Римської імперії Фердинанда І.

Виставка буде діяти до 31 грудня 2017 року.

Відео 12 канал: