Постать видатного волинянина Валентина Мороза, уродженця села Холонів на Горохівщині (15.05.1936 р.), є загальновідомою. Особливо часто пишуть про його дисидентський період. Саме Валентина Мороза (разом з Дмитром Іващенком) одного з перших арештувала брежнєвська влада під час «першого покосу» інтелігенції у 1965 році та судила у Луцьку. Потім було чотирирічне ув’язнення, підпільне написання там знаменитої статті «Репортаж із заповідника імені Берії». Опісля були статті «Серед снігів», «Хроніка опору», «Мойсей і Датан», які, знову ж таки, надходили до самвидаву.

Через дев’ять місяців після повернення, 1 червня 1970 року відбувся другий арешт. Суд завершився жорстоким вироком: 14 років, з них – 6 років спецтюрм, 3 роки таборів особливого режиму і 5 років заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом. В ув’язненні у далекій Мордовії неодноразово брав участь у різних акціях непокори. Нарешті, у 1979 році, після п’ятимісячного голодування Валентина Мороза, московська влада обміняла його та ще чотирьох політв’язнів на двох радянських агентів КДБ, засуджених у США за звинуваченням у шпигунстві. Обмін відбувся вночі з 27 на 28 квітня 1979 року у Нью-Йоркському аеропорту імені Кеннеді.

Однак, його еміграційна діяльність була не менш активна. Оселившись в Америці, Валентин Мороз викладав у Гарвардському університеті. Протягом 1980–1982 років навчався в Українському вільному університеті в Мюнхені. Там же захистив докторську дисертацію «Етнонім Україна» (на матеріалах історичних пісень і дум). У 1981 році переїхав до Канади, де працював радіожурналістом у Торонто, видавав журнал «Анабазис».

У Волинському краєзнавчому музеї експонуються дві рідкісні фотографії з еміграційного періоду Валентина Мороза. На першій він (разом зі Славою Стецько) на прийомі у прем’єр-міністра німецької землі Баварія Б.В.Штравса (літо 1979 р.).

На другій на україно-афганській демонстрації протесту проти радянської окупації Афганістану (Нью-Йорк, 1980 р.).

З цих світлин можна зрозуміти, що, навіть перебуваючи в діаспорі, непокірний волинянин продовжував активну громадсько-політичну діяльність.

Після проголошення Верховною Радою «Декларації про державний суверенітет України» отримав змогу повернутися на рідну землю. З січня 1991 року Валентин Мороз жив у Львові. Завідував кафедрою українознавства в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова. З 1993 році став професором кафедри українознавства Львівського державного інституту (нині університет) фізкультури та викладачем політології Львівської філії Української академії державного управління при Президентові України. Помер у Львові 16 квітня минулого року.

Яна Лис,
старша наукова співробітниця науково-
експозиційного відділу новітньої історії Волині
Волинського краєзнавчого музею