Ти, Луцьк стародавній, що досі слід явний
Ховаєш старої давнини,
Тебе я спізнала, й тебе пильнувала, –
Були то хорошії днини!

Старезний твій замок, дідизни останок,
Навік в моїй думці зостався.
І повідь весняна широка, і давня
Та церковця, в котрій прощався

                                       Мій дух із тобою!..

Олена Пчілка. Волинські спогади

Завітайте до Волинського краєзнавчого музею будь-якого дня до 1-го червня (крім суботи і понеділка) і відразу в фойє на поштівках першої третини ХХ століття побачите і ту церковцю, в котрій прощалася з Луцьком, залишаючи його, Олена Пчілка, і старезний замок, одне з чудес України, і ті місця, де Стир до Луцька тулиться, подумки пройдетеся вулицями столітньої давнини, впізнаючи деякі будинки, а перед якимись постоїте в задумі: а де ж це було? Завітаєте в храми – собор, костел, синагогу, кірху, – які мирно уживалися між собою; це вже пізніше чимало вір було зарито у чорнозем і розвіяно у прах (за Симоненком). Помилуєтесь будівлями державних установ – деякі з них навіть не дуже змінилися зовні, як-от будинок колишнього земельного управління, а нині – Волинський краєзнавчий музей. Деякі пам’ятні місця Луцька можна побачити лише на поштівках: парк у центрі міста, де нині театр, водна станція; від теренкуру на схилі до Сапалаївки залишилися жалюгідні рештки. Будинки колишніх навчальних закладів в основному перепрофільовано: гімназія російська державна – Бібліотека для юнацтва, гімназія приватна В. і А. Коленко – обласна прокуратура, гімназія польська державна – найдавніший корпус Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Луцька українська гімназія і найдавніше двокласне училище – різнопрофільні установи.

Запитаєте – чому до 1 червня? Тому, що будуть інші пам’ятні дні, а відтак нові колекції поштівок будуть прикрашати фойє музею.

Наталія Пушкар,
головний хранитель Волинського краєзнавчого музею
Ілона Несторук,
старший науковий співробітник відділу фондів Волинського краєзнавчого музею