До 100-річчя від Дня Конституції Української Народної Республіки у Волинському краєзнавчому музеї відбулося оновлення виставки «Волинь в Українській революції 1917–1921 років».

29 квітня 1918 року Українська Центральна Рада затвердила Конституцію («Статут про державний устрій, права і вільності»), яку розробила комісія на чолі з уродженцем Холмщини, Головою УЦР Михайлом Грушевським.

Основний Закон УНР був одним з найпрогресивніших на той час у світі. Впроваджувався чіткий поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Встановлювалося загальне виборче право. Ліквідовувалася цензура, впроваджувалося право на свободу слова, страйки. Підтверджувалося проголошене ще у ІІІ Універсалі скасування смертної кари, як такої, що порушує людську гідність. Усім громадянам УНР гарантувалися рівні права, в незалежності від станового походження, віри, національності, освіти і т. п. Декларувалося скасування будь-якої «ріжниці в правах і обов’язках» на законодавчому рівні між жінками і чоловіками.

На жаль, Конституція УНР діяла лише кілька годин. За підтримки німецьких військових українські консерватори здійснили переворот. До влади прийшов Павло Скоропадський, який оголосив себе «Гетьманом всієї України» та скасував Конституцію. Після ж повалення Гетьманату, Директорія УНР в умовах безперервної оборонної війни проти Радянської і «Білої» Росії, а також Польщі, так і не змогла втілити у життя квітневу Конституцію 1918 року. Хоча більшість її демократичних положень де-юре діяли. У 1920 році Дієва Армія УНР втратила останні контрольовані нею території, після чого Україна надовго втратила можливість на встановлення демократичного законодавства.

В експозиції розміщено копії титульної та першої сторінок Конституції 1918 року, окремі витяги з неї.

Представлено і проекти оновлення Конституції УНР 1920 року.

Проте жоден з них так і не ратифікували, через окупацію території України іноземними державами. Також на виставці можна побачити «Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії» (13.11.1918), де-факто Конституцію ЗУНР та «Тимчасовий Закон про реорганізацію Державного Центру УНР в екзилі» (10.06.1948), згідно якого запроваджувалася посада Президента УНР.

Завершальними в законодавчій історії УНР є три акти, де її уряд закликав УРСР проголосити незалежність та прийняти «Статут про державний устрій, права і вільності» від 29.04.1918 року за основу Конституції України (1989), а також «Грамота про складання повноважень…» Президентом УНР Миколою Плав’юком та екзильним (еміграційним) урядом і визнання ними України на чолі із загально обраним Президентом Леонідом Кравчуком за законну владу (1992).

Цікаво, що в рамках демократичних реформ сто років тому Михайло Грушевський, аби надати місцевим громадам більше прав, ініціював децентралізацію. До ідеї якої у контексті євроінтеграційних процесів в Україні повернулися нині. У Конституції 1918 року зазначалося, що: «не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації». Карта з проектом поділу УНР на землі (замість імперських губерній) згідно закону «Про адміністративно-територіальний поділ України» від 6 березня1918 року та Конституції УНР від 29 квітня 1918 року теж представлена на виставці.

Отож, запрошуємо до Волинського краєзнавчого музею, аби побачити оновлену виставку «Волинь в Українській революції 1917–1921 років». Та усвідомити спадковість історичних прагнень українців до побудови суспільства, базованого на демократичних цінностях. Як 100 років тому, з початком Української революції, так і тепер, після Євромайдану.

Сергій Лис,
провідний науковий співробітник відділу новітньої історії Волинського краєзнавчого музею