26 квітня у Музеї волинської ікони відкрили виставку «Я врятував свій світ». 80 сакральних картин волинських ветеранів АТО, душевні рани яких лікували мистецтвом у рамках проекту «Арт-постріл».
Благодійний волонтерський проект психологічної реабілітаціі бійців АТО та їх родин при підтримці Луцького монастиря святого Василія Великого УГКЦ реалізовує керівник ГО «Пятерня» художник Тетяна Мялковська разом з спеціалістами: художницею Галиною Черниш, волонтеркою Марією Оліферук, психологами Оленою Звєрєвою та Русланом Ізмаіловим. Команда однодумців з вересня 2014 року провели роботу більш ніж з 500 учасниками проекту. За цей період намальовані більше 1000 картин, котрі виставлялися на 10 виставках по всьому світу: двох виставках у Брюсселі, у Варшаві, на 4-х у Луцьку, в Острозькій академії та у Музеї української домашньої ікони у «Замку Радомисль», наступна виставка планується у Мюнхені.
Серед робіт – ікони, інкрустовані кулями, гільзами. Це намагання наблизити глядача до теми війни на сході України і сказати тим самим, що автори картин – воїни, які нас захищали, які зараз через арт-терапію адаптовуються до мирного життя. Ці сакральні картини зворушують до глибини душі, викликають особливі емоції: «Покрова», яка прикриває своїм плащем українські танки від ворожих снарядів; «Ніхто, крім нас», де Святий Ілля благословляє свою крилату піхоту – українських десантників; «Тайна вечеря», що зібрала за столом, полеглих побратимів; «Страсті Христові», яким наслідує український солдат, називаючи Воскресінням – звільнення з полону, а Вознесінням – повернення додому. Вражають символічні композиції «Дякую Тобі, Боже,що зберіг солдата», «Ангели» (Пам’яті полеглих в Іловайському котлі), «Ангел-охоронець».
Відкриття виставки переросло у більш ніж тригодинне обговорення питань миру і війни, канонічності сюжетів, християнської моралі, захисту рідної землі, одвічної боротьби добра і зла, адаптації бійців у мирному житті. У розмові взяли участь ветерани АТО – автори сакральних картин, священики УПЦ КП, УГКЦ, УПЦ, курсанти Луцького військового ліцею, волонтери, лікарі, художники арт-терапевти, викладачі університету і, звичайно, музейники. Спогади бійців, перегляд фільму Галини Ключковської «Повернутися живим», повчальні слова і пояснення духівників, розповіді лікарів і арт-терапевтів про моменти реабілітації мистецтвом, живе і щире спілкування створили надзвичайно теплу атмосферу. А безпосереднє споглядання сакральних картин і відверті розмови з їх авторами нікого не залишили байдужим.
Хвилиною мовчання і молитвою вшанували тих, кого втратили.
Великі любов і шана до наших захисників вилились у теплі слова вдячності, сльози і щирі обійми.
