У Волинському краєзнавчому музеї 22 липня ц. р. відкрито виставку «Тяжка дорога Модеста Левицького», присвячену 150-річчю від дня народження Модеста Пилиповича Левицького (1866-1932) – українського письменника, культурного і громадського діяча, педагога, лікаря.

Її автори – головний хранитель музею Наталія Пушкар і старший співробітник відділу давньої історії, кандидат історичних наук Богдан Зек – вперше підготували і втілили стаціонарний показ музейних предметів, за допомогою яких і через які проілюстровано нелегке життя і насичену творчу діяльність непересічної людини, пам'ять про яку зберігають вдячні нащадки.

Експонати розповідають про Модеста Левицького від народження, але, зрозуміло, акцент зроблено на його перебуванні на Волині – вперше в кінці ХІХ ст., коли він на посаді повітового лікаря працював у Ковелі, брав участь у боротьбі з холерою, був «домашнім» лікарем родини Косачів, яка мешкала в Колодяжному, і вдруге – у 1927-32 роках у Луцьку.

За протекцією свого доброго знайомого, адвоката Г. Степури (біографія якого, до речі, ще чекає на свого дослідника, – на цьому наголосив відомий письменник Іван Корсак, присутній на відкритті виставки), М. П. Левицький 1927 року до Луцька з Подєбрад (Чехія) і почав працювати в Луцькій українській гімназії, єдиній на 5 повітів Волині, викладачем української мови й етики, гімназійним лікарем, а ще навчав дітей грі на бандурі, з їх (дітей) допомогою зібрав велику колекцію писанок, був членом Луцького Хрестовоздвиженського братства і місцевої Просвіти. Якнайтепліші спогади про Вчителя залишилися в серцях колишніх гімназистів і колег: про це свідчать їхні спогади, які експонуються на виставці. А ще саме про цей момент з життя Модеста Пилиповича розповіла Лариса Токарук, автор – упорядник книг «Луцька українська гімназія. Спогади» (Луцьк, 1998) і «Сяйво душі Модеста Левицького» (Луцьк, 2009), адже саме вона була ініціатором зустрічей колишніх гімназистів ЛУГ, зібрала їх у Луцьку з цілого світу, куди порозкидала їх доля, зібрала і записала їхні спогади, чим зробила неоціненний вклад в історію діяльності Луцької гімназії.

Місця перебування Модеста Левицького упродовж його життя ілюструють видові поштові листівки (початку ХХ століття) з фондів музею. Серед них є й унікальні. Це, насамперед, кольорова поштівка «Париж. Трокадеро», на звороті якої – автограф листа М. Левицького до колеги В. Федоренка, а ще – листівка «цегелка», видана коштом Луцької міської управи, на якій зображено будинок Луцької гімназії по вулиці Плоцькій, 20 (нині – Гаврилюка, 14) зі схематичним зображенням третього поверху на двоповерховій будівлі (саме на добудову третього поверху йшли кошти від продажу листівок; тому вони й називалися «цегелками»).

Експонуються примірники журналу «Церква і нарід», які містили повідомлення про збір коштів на добудову приміщення гімназії, до речі, власного, сьомого від початку її діяльності. Є на виставці й інші, не менш цікаві, раритети: портретне фото Модеста Левицького періоду його проживання у Луцьку; групове фото вчителів і випускників ЛУГ 1928 року, серед яких перший зліва у верхньому ряду – М. Левицький; журнал «Наш світ» з редакційною статтею до третьої річниці пам'яті Левицького (1935; журнал видавав у Луцьку письменник, журналіст Володимир Островський, ім'я якого незаслужено забуте). Унікальні видання: М. Левицький. «Паки і паки» (Про нашу літературну мову; К., 1920) і «Спогади про Модеста Левицького» (Вінніпег, Канада, 1967), а також машинописні спогади вчителя математики ЛУГ Олександра Левчанівського про М. Левицького люб'язно надала для експонування завідувач музею Лесі Українки СНУ Тетяна Данилюк-Терещук; «Українська граматика» М. Левицького, видана 1923 року (Катеринослав - Лейпціг) зберігалася у фондах ВКМ.

Епоху, в яку жив і діяв Модест Пилипович Левицький, характеризують предмети речового фонду з музейної збірки: медичні інструменти земського лікаря, побутові речі, бандура, підручники. Про вшанування пам'яті знаменитого «дідуся» Волині свідчать видання про нього в окремих книгах і наукових збірниках, а також матеріали конкурсу писанкарів імені Модеста Левицького, який проводиться у Волинському краєзнавчому музеї з 1993 року. Під час відкриття виставки відбулося урочисте нагородження Ірини Нікітіч, учасниці конкурсу писанкарів 2016 року дипломом ім. М. Левицького та цінним подарунком за популяризацію писанкарського мистецтва на Волині.

Окремі експозиційні теми розділені тканими рушниками, які символізують життєву дорогу письменника, лікаря, педагога, – нелегку, не завжди безхмарну, але без «зерна неправди за собою».

Виставка, відкрита напередодні 150-річчя від дня народження Модеста Левицького, прийматиме відвідувачів у дні і години роботи музею.

Головний хранитель
Волинського краєзнавчого музею
Наталія Юхимівна Пушкар

Фото Л. Максимова