6 серпня 2016 року для шанувальників образотворчого мистецтва у виставковій залі Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки відбулося відкриття персональної виставки з 40 робіт Віри Холодової (Журби) «Чи є кращі між квітками? (Леся Українка «Пісня»)», виконаних в техніці акварельного та олійного живопису.
Віра Холодова (Журба) народилася в с. Антонівка Володимирецького району Рівненської області. Закінчила Дубнівське культурно-освітнє училище за спеціальністю бібліотекар середньої кваліфікації. З 2000 року працювала художником-оформлювачем у військовій частині м. Ковеля, а з 2004 року та до сьогодні працює художником-оформлювачем в ЦРБ Ковельського району.
Доля склалася так, що лише кілька років тому Віра почала малювати як професійний художник, постійно шукаючи нові методи відображення навколишнього. У залі представлені натюрморти, пейзажі, на яких всіма кольорами переливаються улюблені квіти рідного краю. Приміром, "В’юнок" немовби дихає свіжістю ранішнього весняного дня. Таке ж враження викликають «Троянди», «Маки», «Мої квіти», «Іриси». Мовою квітів майстриня намагається передати нам, глядачам, свою любов, радість, доброту, приховану пристрасть до всього того, що її оточує.
Частина полотен – нові, цьогорічні. Вони заслуговують на особливу увагу, адже, на оцінку присутніх колег, виконані бездоганно, що свідчить про постійний пошук художниці її власного малярського стилю. На виставці експонуються й роботи, виконанні в техніці «розпис по склу»: «Фіалка», «Океан», «Мавка лісова», що свідчать про відчуття прагнення до пізнання незвіданого, нового, особливого та загадкового у техніці виконання. Своїми роботами пані Віра передає свій стан душі, вир бурхливих позитивних емоцій, які відображаються у кольоровому поєднанні, іноді й у холодних відтінках на картинах.
Назву виставки взято із вірша Лесі Українки не випадково, адже у поезіях письменниці зустрічається більш як сорок інтерпретацій образу-символу квітки. Вони стали частиною багатої образності творів, надали їм оригінальності, барвистості, розмаїтості. Леся Українка любила природу настільки, що змогла виразити красу, ніжність, тендітність і життєву силу цієї природи у слові. З усіх поезій видно, як ставилась до квітів – цього феномену природи. Вона любила їх усі – від пишної троянди і до ледь помітних тернових квіточок. Ця любов була безмежною, квіти для поетеси були мірилом чистоти помислів і вчинків:
Чи є кращі між квітками
Та над веснянії?
Чи є в житті кращі літа
Та над молодії?
Не всихайте, пишні квіти,
Цвітіть хоч до літа
Пождіть літа, доля прийде,
Не тікайте з світа!
Леся Українка ( Пісня)
Виставку відкрито монологом Мавки з «Лісової пісні», який виконала учениця Ковельської гімназії ім. Олени Пчілки Ліпич Софія. Колодяжненські декламатори Каріна Чашук та Юлія Бідун прочитали вірш Лесі Українки: «Пісня», та уривок з драми-феєрії.
Захід супроводжувала мелодія скрипки у виконані учня Голобської музичної школи Івана Вороб’я.
Джерело: Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки
|