Старий анекдот: вітати дитину з початком навчального року все одно, що вітати коня з початком весняних (і наступних) польових робіт.
Але в людей старшого віку, для яких шкільні роки далеко позаду, 1-е вересня викликає ностальгію, нездійсненне бажання повернутись у молодість, ба навіть у дитинство, у «наші важкі початки» і «довгі шляхи», як сказав поет. От так спонтанно і виникла ідея короткотермінової виставки «Роки шкільнії чудеснії…», розгорнутої у Волинському краєзнавчому музеї до Дня знань, 1 вересня.
Зайдіть, панове лучани, до музею того дня, або впродовж кількох наступних, роздивіться уважно світлини початку ХХ століття, перших післявоєнних літ, середини минулого віку. Може на тих знімках взнаєте себе і своїх однокласників. Може, виникне у вас бажання передати на постійне зберігання до музею (і будьте впевнені, що зберігання таки буде постійним!) свої власні фото, документи, раритети, які характеризують минуле. Адже час так невблаганно швидко летить вперед, що нині мало хто пам’ятає, що таке чорнильниця-невиливайка і ручка з пером (така здавалось би, дрібниця!), або парта з відкидною кришкою (якої навіть у фондах музею немає).
Чи можете ви уявити нинішнього першокласника із портфелем такого типу, з яким на сцену виходить Михайло Жванецький? Трохи пізніше, в кінці 50-х їх замінили дерматинові валізочки, – і то був шик, доступний не кожному. Рюкзаки – то вже наступний етап, ближчий до наших днів.
Ольга Степанівна Рутковська, моя перша вчителька, одного разу запитала нас: ким хто хоче бути, як виросте? Відповіді були різні, вже й не пригадую, хто ким хотів бути (я – вчителькою), але відмінниця Оля Мартинюк сказала: «Як тьотя Аня». Ольга Степанівна соромила Олю: ти відмінниця, перед тобою відкриті усі шляхи і т. д. і т. п. А то був усього лиш 1949 рік, і тьотя Аня в шкільному буфеті продавала булочки.
ЗМІ не обговорювали, у скільки тисяч нашим батькам обійдеться зібрати нас до школи, – йшли, у чому мали. Щоправда, з кожним роком ставали більш заможними у матеріальному плані – це дуже помітно на світлинах другої половини ХХ ст.
Заходьте до музею, будемо раді поділитися з Вами спогадами про шкільне минуле, давнє і не дуже, проілюстроване музейними експонатами.
Наталія Пушкар,
головний хранитель Волинського краєзнавчого музею
Фото Л. Максимова
|