16 липня виповнюється 30-та річниця з часу прийняття Декларації про державний суверенітет України. Волинський краєзнавчий музей вітає усіх з цією важливою датою!

Приймалася вона в умовах гострої боротьби народів союзних республік СРСР за свою незалежність. Ще 16 листопада 1989 року Верховна Рада Естонської РСР прийняла декларацію про державний суверенітет, а 30 березня 1990 року – про Державний статус Естонії. 11 березня 1990 року Верховна Рада Литовської РСР проголосила Акт про відновлення незалежності Литовської Держави, а 11 травня Верховна рада Латвійської РСР проголосила Акт відновлення незалежності Латвійської республіки. Кремлівська влада не визнала незалежність прибалтійських республік, розпочала проти них економічну блокаду та навіть зробила невдалу спробу силами радянських десантників знову окупувати Литву.

Мітинг на підтримку прийняття Декларації про державний суверенітет України

В Україні, як і в Прибалтиці, теж вирувала боротьба за відновлення незалежності. Цього прагнули демократи Народного Руху України та інших опозиційних радянській владі сил. Наприклад, у Трьох Актах Української Народної Республіки від 9 січня 1989 року уряд УНР в екзилі (у вигнанні) декларував ідею відновлення незалежності України та визнання Конституції УНР від 1918 року чинною. Створена 1 липня 1990 року опозиційна комуністичній владі Українська Міжпартійна Асамблея навіть розпочала реєстрацію громадян УНР на підставі Закону про громадянство УНР від 2 березня 1918 року.

Перебуваючи під все наростаючим тиском суспільних настроїв та демократичної опозиції, XXVIII з'їзд КПУ зрештою прийняв резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР». А оскільки більшість у Верховній Раді УРСР складали комуністи, то депутати Верховної Ради УРСР винесли Декларацію на порядок денний в контексті виконання резолюції з'їзду, начебто як ініціативу КПУ. Так, чи інакше, а 16 липня 1990 року Верховна Рада Української PCP прийняла Декларацію про державний суверенітет України: 355 депутатів «за», 4 «проти», 1 «утримався».

Декларація з автографами на ній народних депутатів Верховної Ради УРСР

Того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР також ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України». У ній зазначено: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».

Постанова про проголошення 16 липня Днем незалежності України

Однак, в дійсності Декларація була далекою від того, як її хотів бачити НРУ та інші українські опозиційні політсили. Хоча КПУ погодилася на проголошення де-юре незалежності, де-факто за змістом Декларація давала Україні лише дійсний внутрішній суверенітет, залишаючи її при цьому у свого роду конфедеративному союзі у складі СРСР. Адже КПУ (на відміну від прибалтійських не лише націонал-демократів, але й лівих) не хотіла повного розриву України з СРСР, а лише більших повноважень собі. Характерно, що демократична опозиція у Верховній Раді подавала 11 липня у своєму проекті назву для документу «Декларація про державну незалежність (суверенітет) України». Але компартійна більшість в остаточній редакції тексту викинула слово «незалежність».

Тим не менше Декларація стала останнім важливим кроком перед повним проголошенням незалежності України, яке відбулося 24 серпня 1991 року. Також цікавим історичним казусом стало відзначення 16 липня 1991 року, в 1-шу річницю прийняття Декларації, Дня незалежності України – за більше як місяць до її реального здобуття.

Яна Лис,
старша наукова співробітниця науково-експозиційного
відділу новітньої історії Волині Волинського краєзнавчого музею