Ікона «Святий Василій Великий» першої половини ХІХ ст. Полотно, олія. Походить з церкви ікони Богородиці Казанської с. Буцин Старовижівського району. Зберігається у Музеї волинської ікони.

14 січня вшановують пам’ять Святого Василія Великого – одного з найбільш визначних Отців Церкви. Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії (329-379), залишив по собі велику духовну спадщину з догматичних, моральних, аскетичних, полемічних творів, пояснення св. Письма і 366 листів. Святитель уклав літургію, яка сьогодні носить його ім'я, та розробив організацію чернечого життя. Його чесноти, святість й велич оспівуються у богослужіннях в дні празника. У них Василій прославляється, як «святий Христовий язик», «пастир Христової Церкви», «Божественна і священна бджола Христової Церкви». Зображення Василія Великого найчастіше зустрічається в абсиді храму серед Отців Церкви, до XVI ст. – у молільному ряді іконостасів, пізніше – на одвірках царських врат або на дияконських вратах.

У Музеї волинської ікони зберігається образ невідомого волинського маляра «Святий Василій Великий» першої половини ХІХ ст. Автор зобразив Святого, згідно поширеної іконографічної схеми, у повний зріст, в облаченні архієрея. На ньому темно-синій підризник, орнаментований мереживом по подолу, червоний фелон та набедреник, хрещатий омофор покриває плечі, голову увінчує митра. У лівій руці Святитель тримає розкриту книгу, права піднята до грудей в іменнословному благословляючому жесті. Аскетичний лик Василія обрамлений чорною бородою і прописаний темною фарбою з пробілами та підрум’янками.

Обабіч постаті Святого на темному тлі написано: «Святий Василий Великий Архиерей Кападокийский». Внизу зліва зберігся дарчий напис: «Сии врата сєвєрниі справила раба Божія Марія Калишиха», який свідчить, що ікона була написана для встановлення на північних дияконських вратах.

Джерело: Музей волинської ікони