Напередодні свята Трійці (Зішестя Святого Духа на апостолів), актуальним є ознайомлення з іконами даної тематики. У колекції Музею волинської ікони є кілька ікон «Старозавітна Трійця» різного часу і рівня виконання. Одна з найбільш цікавих ікон походить з Різдво-Богородичної церкви с. Троянівка Маневицького району і датована серединою XVIII ст.

Ікони Святої Трійці покликані візуально втілити і передати положення про Пресвяту Трійцю. Ще у IV ст. християнською церквою був прийнятий догмат про віру у триєдиного Бога, який існує у трьох іпостасях: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. Три іпостасі Бога незлитні і нероздільні – єдиносущна Пресвята Трійця, таке положення було включене у рішення Першого і Другого Вселенських соборі. У Святому письмі не зустрічається таке поняття, як Трійця. Біблія говорить про Бога в множині, Бог один, т.т. єдиний. Біблія ніде не вказує, що Бог складається з трьох іпостасей і зовсім не описує фізичний зв’язок цих трьох іпостасей між собою. Термін Трійця – штучне слово, яке виникло в ході боротьби з аріанством, яке стверджувало, що Ісус Христос – не Бог, а Святий Дух не іпостась Бога. Лише в трьох текстах Біблії перераховуються всі три іпостасі: «Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28:19); «Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці троє – одно» (1Ін.5:7); «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма нами! Амінь» (2 Кор. 13:13).

Сюжет іконописних зображень Трійці будується на біблійній розповіді про те, як праотець Авраам і його дружина Сарра зустріли біля діброви Мамре трьох ангелів (Бут. 18, 1-15). Для них Авраам і Сарра гостинно приготували з кращого борошна «прісні хліби», «теля ніжне і гарне», «олії і молока». Один з ангелів повідомив про народження у Сарри сина. Господь сказав, що «від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі». Згідно традиційним християнським поясненням, в образі трьох ангелів Аврааму було дано одкровення про єдиносущного і триіпостасного Бога. Композиція волинської ікони «Старозавітна Трійця» чітка і врівноважена, надзвичайно живописна і колоритна. Автором робиться акцент на триєдності Трійці – рівність, нероздільність і незлитність іпостасей Святої Трійці: три ангели подані рівновелично з однаковими круглими золотими німбами і білими крилами, які не доторкуються між собою і залишають місце для золотого тла. Ангели зображені не строго фронтально, а в ледь помітному повороті голови, тому бачимо лише одне вухо у кожного. Надзвичайно миловидні юні лики ангелів із звернутим до людей поглядом, що символізує духовне самозаглиблення і споглядання. Одягнуті в однакові срібні хітони, які гравійовані довгими прямими і вигнутими лініями, які надають об’ємності фігурам. Вони тримають тонкі жезли-посохи, як атрибут земних мандрів. Правиці кожного підняті у двоперсному благословляючому жесті. Центральний ангел сидить трішки вище від інших і його крила найбільш розгорнуті. Піднятою правицею він благословляє трапезу. Очевидно, ангел справа, зображений ніби попереду всіх, з босими в легких сандаліях ногами, які вказують на входження до грішного людського світу і символізують любов Бога до людей і його постійну присутність у земному житті, символізує першу іпостась Трійці – Бога Отця, праворуч якого сидить Бог Син – Ісус Христос. Позаду нього зображена Сарра на фоні палат – не тільки власне дому Авраамового, а й символу Божественного будівництва та беззаперечної покори волі Отця. Ангел зліва ніби парить на золотому тлі. Ангели розташовані так, що провівши умовну лінію можна вибудувати трикутник – рівновіддаленість двох ангелів від центрального, Ісуса Христа, а трикутник – символ Трійці ще до того, як Трійцю почали зображати у вигляді трьох ангелів. Величний Мамврійський дуб з буйною зеленню і темними плодами, як символ вічного життя, подається між центральним і правим ангелом, вказуючи на єдність Отця і Сина: Отець відає про долю Сина, який прийме мученицьку смерть на хресті. Ангели, маючи досить масивні фігури, просто домінують над постатями Авраама і Сарри, яких автор розміщує на діагоналі, пересікаючи їхні погляди на гостях. Цікаво, що Авраам і Сарра подаються як істинно віруючі люди: рука Сарри притулена до грудей, Авраам стоїть навколішки перед столом і складеними на грудях руками проявляє повагу гостям. Народного колориту іконі надають світські одежі персонажів: Авраам у червоній свиті і синіх штанах, Сарра – у червоній сорочці, поверх синьої спідниці білий фартух, на голові білий плат. Лики Авраама і Сарри наділені рисами старших людей – сиві волосся і борода у Авраама, зморшки на щоках і чолі Сарри. Майже круглої форми стіл на трьох фігурних ніжках підкреслює ідею єдності і рівноправ’я гостей Авраама, а білого кольору скатертина наголошує на чистоті їхніх помислів. Стіл поданий ніби зверху, завдяки чому ми бачимо все, що на ньому лежить: предмети церковного начиння для здійснення таїнства євхаристії – потир, богослужбова таріль на підніжці, тарілі. Символи таїнства євхаристії, крові і тіла Господнього – виноградні грона та три хлібини, передаються натурально і правдиво. Певної аристократичності трапези надають предмети побуту – ножі і дворогі виделки, які зазвичай не використовувалися у народному середовищі. Увесь колорит ікони підкоряється золото-срібним елементам – знаки божественного світла і божественної слави – тло, німби, хітони ангелів, а червоний і синій в одежах Авраама і Сарри, символізують єдність небесного і земного, божественного і людського. Вміле поєднання церковного канону і елементів світськості робить цей давній образ самобутнім та оригінальним.

Джерело: Музей волинської ікони