У XVIII ст. на Волині нижня частина іконостасів, так звані предели, розписувались на євангельські теми, про що свідчать пам’ятки у храмах, що збереглися до нашого часу. В експозиції Музею волинської ікони демонструється предела з сюжетом «Спокуса Ісуса Христа» початку XVIII ст., що походить з Свято-Троїцької церкви с.Городище Луцького району.
За розповідями євангелістів (Мт. 4, 1-11), (Лк. 4, 1-13), (Мр.1, 12-13) після свого хрещення Святий Дух повів Ісуса Христа у пустелю, щоб на самоті у молитві й посту Він міг підготуватися до Своєї місії. Там підійшов до Нього диявол і трьома звабленнями – голодом, гординею і вірою - почав спокушати Його на гріх, як і будь яку людину.
У православному живописі сцени спокуси зустрічаються зрідка. У західному мистецтві цей сюжет був поширений. З трьох спокус художники найчастіше писали першу – епізод з каменями.
Волинський іконописець змальовує спокусу Ісуса Христа у двох композиціях «Христос у пустелі» та «Спокуса Христа на горі». Ще одна спокуса втілена зображенням храму на задньому плані. На передньому плані намальований Ісус Христос, який стоїть поряд з дияволом. Біля ніг Христа лежить каміння. Христос простягає руку до каменя, який пропонує йому диявол зі словами: «Коли ти син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!». Дана цитата з Євангелія від Матвія (гл.4, в.3) та слова «приступив до нього спокусник» написані вгорі ікони. Лик Ісуса Христа видовжений з високим чолом, м’яко підкресленими вилицями, майже прямим чорним волоссям і невеликою бородою. Погляд виразних очей, заглиблений у думки. Синій хітон та червоний гіматій Ісуса розкреслений важкими бганками, як було прийнято в мистецтві бароко. Диявол намальований у повен зріст, як ворог Бога, спокусник і згубник людських душ. Цим підкреслюється наскільки великою була спокуса і сила духу Ісуса Христа у протистоянні дияволу. Щоб акцентувати підступність і хитрість диявола автор малює його у вигляді старця в чернечій рясі, з-під якої виглядає хвіст. Іконописець не випадково намалював диявола на протилежність зображенню святих - зі спини і в профіль. Святі завжди обернуті прямо до глядача або на три чверті для того, щоб віруючий у молитві бачив їх перед собою, зустрічався з ними обличчям до обличчя. Профіль диявола вже перериває безпосереднє спілкування і є початком відсутності. Справа на іконі написана височезна гора з маленькими постатями Ісуса Христа та диявола на вершині. За церковним переданням ця гора знаходиться поблизу Єрихону і називається християнами гора Спокуси. Драматизм подій іконописець підкреслює чорним кольором: свинцеві хмари, чорно-коричнева гора, чорне обрамлення основного зображення. Золото використане тільки у німбі Ісуса Христа.
Ікону відзначає високий рівень виконання. За художньо-стильовими ознаками є всі підстави віднести її до нечисленних збережених творів кола майстрів, які на зламі XVII – XVIII ст. разом з Йовом Кондзелевичем творили на Волині своєрідне малярське середовище.
Джерело: Музей волинської ікони
|