Продовжуємо знайомити з цікавинками музейної колекції.
Ще у ранньохристиянські часи на території європейських країн значного розвитку досягло шанування Великомучениці Параскеви П’ятниці, обезглавленої за римського імператора Діоклетіана. Під іменем Параскеви у візантійсько-слов’янському світі було відомо кілька святих мучениць. У давній Русі особливо шанувалися Параскеви Іконійська та Римська, але життя та подвиги обох Параскев часто змішувались, у результаті чого виник єдиний образ, популярний в українському іконописному мистецтві. Важливий аспект шанування Святої Параскеви пов’язаний з її іменем, що грецькою означає день тижня – п’ятницю. Згідно з легендою, Свята народилась у п’ятницю, тому і названа так батьками, які довго були бездітні. Її ім’я асоціюється зі Страсною п’ятницею і хресною жертвою Ісуса Христа, водночас вона шанується і як мучениця, адже перенесла страждання за християнську віру. Образ великомучениці Параскеви був одним з найпопулярніших у волинському іконопису. Про це свідчить велика кількість її ікон не лише у храмах Волині , але й у збірці Музею волинської ікони.
Сьогодні мова йтиме про дві дуже цікаві ікони, у яких зображення святої має свої особливості: Параскева тримає у руках розгорнутий сувій з текстом.
Сувій у руках Святої Параскеви зустрічається на іконах, починаючи з XVI ст. Такі зображення доволі поширені на території Росії. На сувої , як правило, розміщується текст Символу віри. Для ікон Святої Параскеви західного походження (Білорусь, Західна Україна) такий варіант зображення не є характерним. Хоча два образи Святої Параскеви з колекції Музею волинської ікони цікаві якраз тим, що на жодному з них не бачимо традиційного: «Вірую у єдиного Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі, видимих усіх і невидимих…». Навпаки, тут маємо справу з оригінальним підходом авторів, до підбору текстів, вміщених на сувоях.
На волинській іконі початку XVIII ст., крім чотириконечного напрестольного хреста, Свята Параскева тримає довгий білий сувій з дрібним написом, який відтворює текст гласу 4-го Тропаря до Святої Великомучениці Параскеви: «Премудра і всехвальна мучениця Христова Параскева, / твердість чоловічу придбавши, а неміч жіночу знехтувавши, / диявола перемогла і мучителя посоромила, / виголошуючи і закликаючи: / прийдіть, порубайте тіло моє мечем і спаліть вогнем, / а я, радіючи, іду до Церкви святої, до Христа, Жениха мого. / Її молитвами, Христе Боже, спаси душі наші».
Напис на іконі «Свята Параскева» кінця XVII ст. з с. Пілганів Луцького р-ну (І-140) привертає увагу не лише майстерністю виконання.
Автор використовує оригінальний текст, який образно трактує ім’я Святої, спираючись не на традиційне пояснення: Параскева → (грец.) П’ятниця → п’ятий день тижня → день страстей Господніх, а, скоріше, персоніфікуючи самі страсті Христові у образі Параскеви: «Парасковея мені ім’я нарицається, іже єсть П’ятниця, бо п’ять ран Господа мого, на хресті розіп’ятого, завжди у серці моєму маю і того ради муки терплю, яко з Ним і царствую».
У написах іконописці, як правило, не цитують, а переказують текст житія, тому виникають труднощі з визначенням безпосереднього джерела напису, як у даному випадку. Хоча, аналізуючи текст, можна говорити про те, що за змістом він близький до тексту ікоса 3-го Акафісту до Святої Параскеви, а за стилем викладу нагадує тексти тропарів і кондаків з властивою їм ритмічною художньою мовою.
Джерело: Музей волинської ікони
|