Волинь − музейний край. У цьому учасники стажування наукових працівників України на базі Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки могли переконатися 3 липня, відвідавши краєзнавчий музей у районному центрі смт. Маневичі. Селище серед Волинських лісів, про які Леся Українка, перебуваючи «серед камінного громаддя Берліна […] заскучала», бо «[…] таки лісова натура» одзивалася, має свою, як трагічну, так і радісну історію». Керівник закладу Петро Хомич показав музейну експозицію, зумів вдало презентувати книгу волинської авторки Світлани Костюк (Бусел) «Траєкторія самоспалення», показав широкі волинські краєвиди, про які можна сказати словами Лесі Українки, що це така Україна, що українішої і немає. Щоправда, письменниця говорила їх Ользі Кобилянській, запрошуючи до Зеленого Гаю на Полтавщині. Та повною мірою їх можна віднести і до Волині.

   У другій половині дня музейники повернулися на Ковельщину, у ще одне святе для лесезнавців місце − урочище Нечимне. Біля входу у заповідник гостей зустрів фольклорний гурт с. Скулин (керівник Катерина Барчук), саме того села, у якому більше 130 років тому гостювала у знайомих селян Олена Пчілка з трьома старшими дітьми, серед яких була 13-літня Леся Українка. Виконуючи народні пісні, учасники дійства підвели всіх до старезного дуба, під тінню якого показали обряд «Сінокіс». Квартет із Білина (сусіднє із Скулином село, у якому також була Леся Українка), керівник Петро Журавель, виконав пісні, які у книзі «Народні мелодії з голосу Лесі Українки. Записав і упорядив Климент Квітка. Київ, 1917» значаться: «З Біліня Ковельського повіту». Дитячий колектив «Джерельце» з Білина (керівник Валентина Повх) відтворив свято «Купала на Волині», також записане Лесею Українкою. А яке Нечимне без його героїні Мавки? Роль її, в уривку з драматичної поеми «Лісова пісня», виконала Аліна Гущіна.

   Творча ідея факсимільного перевидання твору Лесі Українки «Лісова пісня. Драма – феєрія в 3-х діях. З портретом автора і додатками. Київ. Друкарня В. П. Бондаренка та П. Ф. Гніздовського, Софійська, 21. 1914 р.» та додатку до неї «Лісова пісня» Лесі Українки в рецепціях» була здійснена на основі оригіналу книги з фондів Колодяжненського літературно-меморіального музею та праць Бойко О., Данилюк-Терещук Т., Златогорської Л., Комзюк В., Несторук І., Обухович Л., Ошуркевича О., Сидора-Гібелінди О., Пушкар Н., Радько А., Чашук М. Передмова Оляндер Л. Відповідальний за випуск Силюк А. На березі озера Нечимного відбулася презентація оригінально оформленого видання, видрукуваному у видавництві «Луцьк – Ковель: Надстир'я, 2015». Лісничий Скулинського лісництва Леонід Лисюк та сільський голова Петро Рудень говорили про свій внесок у розвиток унікального Музею «Лісової пісні» − музею одного твору. Господиня музею, Ольга Бойко, провела екскурсію по літературній експозиції.

Джерело: Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки