Головна | Статті | Конференції | Анонси | Галерея | Контакти

Волинь туристична

Волинь туристична

,

Агросадиби Волині

,

Туристичні райони

, Волинь, Луцьк, туризм, екскурсії
 

Агросадиби Волині

,

Туристичні райони

, Волинь, Луцьк, туризм

Волинський краєзнавчий музей

Волинський краєзнавчий музей

Меню сайту
Пошук
Наші партнери
Музейний простір України
Музейний простір Волині
Історична Волинь
Львівський історичний музей
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Житомирський обласний краєзнавчий музей
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Державний архів Волинської області
Волинська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
Національна спілка краєзнавців України
ДП „Волинські старожитності” ДП „НДЦ” „Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України
Волинська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки
Галерея мистецтв „Арт-кафедра”
Сайти музеїв
Волинської області
Форма входу
Логін:
Пароль:
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Головна » 2017 » Лютий » 1 » Пам’ятаємо і сумуємо…
10:02

Пам’ятаємо і сумуємо…

Закрити баннер

3 лютого мине дев’ять днів, як у Луцьку перестало битись серце відомого українського дисидента, правозахисника, політв’язня, історика й публіциста Миколи Георгієвича Коца. Працівники Волинського краєзнавчого музею висловлюють щире співчуття рідним і друзям Миколи Георгієвича у зв’язку з його смертю.

Вічна пам’ять великому Патріоту України…

Микола Коц народився 4 грудня 1930 року в селянській українській сім’ї в селі Гуща Любомльського повіту. В 1940-і роки його родина була репресована радянським режимом: брат Іван у 1940 році був висланий на північні простори СРСР і загинув в Архангельській області. Після лихоліть Другої світової війни у 1947 році за антирадянську діяльність заарештували й батька, у сім’ї забрали будинок, позбавили її всього майна. Мати, Дарина Коц, з трьома меншими дітьми 1948 року опинилася без даху над головою і за кілька років померла. Через важкі поневіряння в юності Микола Коц захворів на плеврит і туберкульоз кісток.

Початкову освіту Микола Коц здобував при трьох режимах – за Польщі, при «перших» більшовиках і німцях (1937–1942 роки). У 1950–1952 роках був призваний до армії, звідки був звільнений достроково за станом здоров’я. Влітку 1952 року в Луцьку закінчив бухгалтерські курси. Працював у селищі Головно. У 1956 році закінчив Любомльську вечірню школу. Вищу економічну освіту здобував стаціонарно в Українській академії сільськогосподарських наук у Києві (1957–1962 рр.), а математичну – заочно у Київському державному університеті (1960–1966 рр.)

Після закінчення академії працював викладачем різних дисциплін у Чортківському, а згодом у Копичинському сільськогосподарських технікумах на Тернопіллі. Зразу ж він не вписався у шаблон радянської освіти: не засуджував віруючих студентів, не переслідував тих, хто ходив до церкви, говорив на заборонені теми. Окрім цього, вів щоденники, в яких робив записи, зокрема про УПА – з розповідей студентів, друзів і знайомих. У Копичинцях Микола Коц виготовляв фотоспособом заборонену самвидавівську продукцію і нелегально розповсюджував її в різних населених пунктах, зокрема у Києві, Луцьку, Нововолинську, Дубному.

Працівники радянського КДБ заарештували його 26 жовтня 1967 року. Засідання Тернопільського обласного суду пройшло у закритому режимі. Вирок суду максимальний: сім років таборів та п’ять років заслання. 6 червня 1968 року Миколу Коца відправили у мордовські табори, потім – на Урал. Після них відбував заслання у Сибірі: і Свердловську, Омську, на станції Тигульдин. В ув'язненні налагоджує співпрацю з «Amnesty International» (Міжнародна амністія) – всесвітньо знаною неурядовою організацією, яка бореться за «проведення досліджень та дій, спрямованих на попередження та припинення грубих порушень прав людини, а також допомогу тим, чиї права вже були порушені».

Повернувся на Волинь 13 вересня 1979 року. Півроку перебував на становищі гонимого і бездомного. У березні 1980 року зумів зачепитися учнем на будівельному комбінаті, де навчався на машиніста крана. А восени цього ж року став «професіоналом» з п’ятим розрядом Луцького управління механізації «Волиньбуду». Восени 1982 року перейшов на роботу за цим же фахом у «Волиньсільбуд», де працював до виходу на пенсію за віком (1990 р.).

Микола Коц – засновник і голова Української Гельсінської Спілки на Волині (1988 р.), співзасновник Всеукраїнського Товариства політичних в’язнів і репресованих (1989 р.). У 1991–1992 роках редагував газету «За віру і волю» у Тернополі. Також був членом редколегії по написанню тому «Волинська область. Реабілітовані історією».

Учасник кількох десятків різноманітних форумів загальноукраїнського та міжнародного рівнів. З питань злочинів, здійснених комуністичним режимом, опублікував безліч статей, був співавтором кількох монографій, зокрема, «Волинь у лещатах смерті» (2007 р.), «Схрони (бункери) Волині» (2010 р.), «Розстріл в'язнів Луцької тюрми 23 червня 1941 року» (2010 р.).

У Волинському краєзнавчому музеї з матеріалів, які Микола Георгієвич передав на державне зберігання, сформовано його іменний фонд. Частина цих світлин і документів представлена у експозиції музею (вітрина «Волинські дисиденти» залу «Волинь у 1945–1991 рр.»). У повній мірі колекція була презентована увазі відвідувачів у минулому році на виставці «Волинські дисиденти – предтечі незалежності України». Музей пам'ятає і шанує внесок нашого видатного земляка в український рух опору радянському тоталітаризму у 1960-х–1980-х роках та продовжуватиме пропагувати історію волинських дисидентів.

На фотографіях 1990-х років: 1. Микола Коц за часів незалежної України; 2. Микола Коц ріже дріт колишньої «своєї» колонії суворого режиму для засудженних «особо опасные государственные преступления» Пермь-36 (з фондів музею).

Провідний науковий співробітник
відділу новітньої історії ВКМ Лис С. В.

Переглядів: 41 | Додав: administrator | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Зробити безкоштовний сайт з uCoz
Зробити безкоштовний сайт з uCoz