У Музеї історії Луцького братства знову працювала історико-літературна майстерня «Мова моя – живе слово». У такому форматі кілька років поспіль тут відбувається знайомство з автентичними мовними пам’ятками з фондів Волинського краєзнавчого музею.

Цього разу гостями музею стали студенти-мовники Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Об’єктом вивчення стала пам’ятка Луцького братства – «Лямент по отцю Іоану Васильовичу…» – збірка ранньобарокових віршів, написаних і видрукуваних у Луцьку в 1628 р.

Науковець музею і модератор заходу Олена Бірюліна познайомила студентів з історичними обставинами появи збірки жалобної поезії, з її героєм – настоятелем братської церкви, авторами окремих віршів, видавцями книжки. Аспірантка кафедри української літератури СНУ Галина Микитюк цікаво розповіла про жанр ляменту в його розвитку. До теми образності і поетики луцького «Ляменту» звернулась доцент Лариса Семенюк. Власні дослідження про мовні особливості луцької пам’ятки представила й професор Лариса Петрівна Павленко.

Звісно було й читання поезій. Староукраїнська звучала у виконанні модератора. Справжнє пожвавлення викликали емоційні декламування «Трену нищих спудеїв школи братскої луцкої» та «Епітафіону». Студентська аудиторія нагородила спудеїв-декламаторів оплесками.

Цим заходом музей почествував 390-річний ювілей виходу унікальної в історії рідного міста книги – луцького першодруку.

Олена Бірюліна,
завідувачка музею

Фоторепортаж Леоніда Максимова: