 Фонди
Літературно-меморіального музею Лесі Українки с.Колодяжне поповнились цікавим
експонатом – книгою Украінськімъ дітямъ/
пьять перекладівъ-віршівъ Олены Пчілкы. – Кіевъ: Типографія Г.Т.Корчакъ-Новицкаго,
Михайлов. ул. соб. домь, 1882.– 47 с.
Майже
півстоліття трудилася Олена Пчілка на ниві української літератури і культури,
виступаючи як прозаїк, поет, драматург, перекладач, літературний критик,
фольклорист, етнограф, видавець і редактор. Початкову освіту одержала вдома,
1866 року закінчила Київський зразковий пансіон шляхетних дівчат, здобувши
добрі знання з літератури, з французької та німецької мов. Її переклади вводили
в українську літературу перлини російської і світової класики, розширювали її
горизонти, збагачували зображальні можливості, сприяли розвитку української
літературної мови. Спогади про видатних діячів української культури
М.Старицького, М.Лисенка, М.Кропивницького, О.Сластіона, Д.Яворницького
М.Драгоманова і сьогодні дають дослідникам цінний фактичний матеріал. А твори
письменниці пройняті глибокою симпатією до трудового люду, в них порушуються
гострі соціальні та культурні питання доби. Письменниця
підписувала свої твори псевдонімами: Анело, Бабуся Олена, Віщий Олег, Гнибіда,
Княжна, Кочубеївна, Колодяжинська О. та ін.
На Волині Ольга
Петрівна займається вивченням народної творчості, побуту – записує народні пісні, обряди, збирає
велику колекцію народного орнаменту.
80-90-і роки
були часом розквіту літературної діяльності письменниці. Для журналу І.Франка і
М.Павлика „Громадський друг” разом з М.Старицьким вона перекладає українською
мовою повість з життя українських селян російського письменника Л.Котелянського
„Чиншовики”, але переклад не був надрукований у зв’язку з забороною журналу
австрійською владою.
Творча
діяльність Олени Пчілки почалася власне з поетичних перекладів. Поштовхом до
цієї роботи, як пізніше писала вона в автобіографії, стало бажання познайомити
малих українських читачів з улюбленими творами. Вона перекладає О.Пушкіна „Анчар”,
М.Лермонтова „Три пальми”, „Гілка Палестини”, „Мцирі”, польського поета
В.Сирокомлі „Співець„ та видає їх 1882 року в Києві під назвою „Українським
дітям”. Передмову до книжки пише в Луцьку, 1881 року. Її переклади характеризуються високою мовною культурою,
точністю передачі змісту.
|