Головна | Статті | Конференції | Анонси | Галерея | Контакти

Волинь туристична

Волинь туристична

,

Агросадиби Волині

,

Туристичні райони

, Волинь, Луцьк, туризм, екскурсії
 

Агросадиби Волині

,

Туристичні райони

, Волинь, Луцьк, туризм

Волинський краєзнавчий музей

Волинський краєзнавчий музей

Меню сайту
Пошук
Наші партнери
Музейний простір України
Музейний простір Волині
Історична Волинь
Львівський історичний музей
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Житомирський обласний краєзнавчий музей
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Державний архів Волинської області
Волинська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
Національна спілка краєзнавців України
ДП „Волинські старожитності” ДП „НДЦ” „Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України
Волинська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки
Галерея мистецтв „Арт-кафедра”
Сайти музеїв
Волинської області
Форма входу
Логін:
Пароль:
Календар
«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Головна » 2017 » Липень » 20 » До 80-их роковин від дня смерті Миколи Косача
15:27

До 80-их роковин від дня смерті Миколи Косача

Закрити баннер

16 липня у Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки відкрилася виставка «Никола (за хрещенням), Миколка, Миколочка, Микось, Микунька, Кухотка (у родині)… До 80-річчя від дня смерті Миколи Косача». На виставці представлені світлини Миколи Косача різних періодів його життя: дитячі, гімназійні, студентські, у зрілому віці. Особливу увагу привертає оригінальна фотографія Миколки, зроблена у Києві 1887 року. На ній п'ята дитина Петра Антоновича та Ольги Петрівни Косач, народжена у Колодяжному.

Микола Косач. Київ, 1887 р.

Дерев'яна скульптурна група на тему вірша Лесі Українки «Тішся, дитино, поки ще маленька». Скульптурний портрет Миколи Косача з жайворонком (Автор С. Наумов. Дерево, віск. Луцьк, 1985 р.) доповнює візуальний портрет одного з родини Косачів. На виставці представлені також світлини його сім'ї: дружини, сина Юрія. Значне місце на виставці посідають матеріали з архіву Ю. М. Косача, передані з Нью-Йорка після смерті письменника, видавця, журналіста, громадського діяча. Це фотографії: Юрій Миколайович Косач; Юрій Косач біля могили тітки Лесі на Байковому цвинтарі в Києві в один із приїздів в Україну з США; Юрій Косач в музеї Лесі Українки в Колодяжному; селяни Колодяжного, які знали Миколу та Юрія Косачів. Документи: Наталія Косач (невістка Миколи Петровича) «Спогади про Лесю Українку»; посвідчення Волинського губернського комітету Всеросійського Земського Союзу на ім'я Наталії Косач з дозволом носіння нарукавної пов'язки зі знаком червоного хреста, 1916 р.; копії з метричних книг Волошківської Святомиколаївської церкви та оригінали еміграційних церковних виписок про хрещення Миколи та Юрія Косачів. Увагу привертає ім'я Миколи Косача при хрещенні «Никола» з наголосом на літеру «и». Здогадуємося, що Олена Пчілка, відправляючи кумів до церкви, наказала наректи дитину не «Николаем», а Миколою. От і вийшло − Никола. Відомо, що Микола Косач отримав доручення від матері та сестер на право управляти та розпоряджатися землями на Хуторі «Пасіка» Чернігівської та у селі Колодяжному Волинської губерній, 1910 р. Оригінал доручення на виставці. Микола Косач помер в Колодяжному 17 липня 1937 року, похований наступного дня на сільському цвинтарі. Експонується довідка про запис в реєстрі за 1937 рік, видана на прохання Наталії Косач (причина смерті – «розширення серця»), сучасна світлина могили Миколи Петровича. Почесне місце займає альбом для світлин (з архіву Юрія Косача, США), у якому на перших сторінках фотографії батьків, тітки Лесі.

Експонати виставки перемежовуються виписками з листів Лесі Українки до рідних, у яких прослідковуються її стосунки з братом − втіха від здорового, міцного хлоп'яти, турбота про його навчання, прощення за невиплату боргів тощо. Наймолодша з Косачівен Ізидора про Миколу писала так:

«Микола був здоровий, міцний хлопчик, м'якого характеру, ніяковів з дорослими, але в дитячому товаристві досить балакучий і дотепний. Любив природу, завжди мав у себе диких тварин і доглядав їх дуже пильно. Як мав десять років, то вже добре їздив верхи і свого коня сам доглядав, любив і жалував його так, що, бувало, їде кудись, а як зобачить десь дуже гарну траву при дорозі, то злізе, розгнуздає й попасе коня. На Шевченковому святі у нас в родині він сам за своїм вибором декламував вірш «Гей у мене був коняка…» Захоплювався пригодницькою лектурою і героїкою». На виставці представлений цей вірш Якова Щолокова, аж ніяк не простий для вивчення малою дитиною.

Виставка буде експонуватися протягом місяця.

Джерело: Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки

Переглядів: 25 | Додав: administrator | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Зробити безкоштовний сайт з uCoz
Зробити безкоштовний сайт з uCoz