|
Тамара
Левицька,
провідний науковий
співробітник Художнього музею,
відділу Волинського
краєзнавчого музею, м.Луцьк
ОБРАЗ
ДОНЬКИ ОЛЕНИ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА АНДРОНИКА ЛАЗАРЧУКА
Важливою частиною живописного і
графічного спадку Андроника Григоровича Лазарчука (15 січня 1870 р., с.
Уховецьк Ковельського повіту теперішньої Волинської області – 6 вересня 1934
р., м. Борзна Чернігівської області) є портрети його старшої доньки Олени.
Художник малював її з особливим інтересом і не один раз.
Ось вона зображена іще дівчинкою в
малиновій сукеночці, тримає яблуко в руці (в колекції Борзнянського
краєзнавчого музею). Присіла і терпляче позує. Маленька модель не виглядає
застиглою й непорушною, навпаки, причаровує своєю природністю та простотою,
запитально дивиться на глядача.
Два наступні портрети написані з
невеликим інтервалом у часі. Тут донька художника зображена у той особливий
період життя, коли дівчинка-підліток поступово перетворюється на дорослу
дівчину. Чарівність цих портретів не тільки у привабливості самої моделі, а й у
красі і гармонії живопису. Прозорі фарби «Портрету доньки Олени в білій блузі»,
яку зобразив автор на тлі яскравої свіжої зелені, чисті, наповнені світлом,
повітрям. Художника тішило це важке живописне завдання писати натуру в сонячний
день. Але відчувається, що тоді йому працювалося легко. Золотокоса дівчинка
прекрасна, як сама весна, як зупинена мить щастя.
Ніжною квіткою уявляється Лазарчуку
модель і в невеликому за форматом портреті Олени в колекції Музею Лесі Українки
при Волинському національному університеті. Тут дуже гармонійно злилися воєдино
творчий задум з його втіленням. Бажання зосередити увагу глядача на осяяному
світлом обличчі дівчинки обумовило погрудну форму портрета. На гладкому
коричневому фоні рельєфно виступає майстерно виліплена голова з шапкою густого
золотавого волосся. В ледь задумливому її погляді вгадуються почуття й думки,
притаманні тому щасливому віку, коли все передбачає наближення юності.
В іншому настрої і стані зображена
Олена у творі «Українка» (теж з університетської колекції). Це та ж сама
дівчина (можливо, трохи старша за віком, їй тут років 17), але вигляд її
сповнений смутку, незважаючи на радісний яскравий акцент – червону хустину та
білу вишиванку. Стан її підсилює неспокійне зеленкувато-брунатних відтінків
тло. Погляд Олени спрямований вдалину, заглиблений і напружений, немов з
портрета дивляться зажурені очі самої України.
Живописне полотно "Лєночка за
піаніно” (в колекції Хмельницького обласного художнього музею) сприймається як
етюд з натури. Роботі притаманні стриманість та лаконізм як у побудові
композиції, так і в колірній гамі, яка базується на градаціях двох основних
тонів – чорного й сірого, розбавлених білою плямою блузи піаністки. Олена не
стала професійним музикантом (працювала бухгалтером у банку), але грою своєю
зачаровувала. Дома часто влаштовували сімейні концерти. У важкі часи музика
допомагала їй вижити.
"Портрет доньки Олени в чорному
капелюсі” – кращий твір художника. Його створено за всіма законами стилю модерн
і написано в особливій живописно-графічній манері, яка поєднує гострий одухотворений
малюнок з глибоким по тональності колоритом. Тут Лазарчук повністю переосмислює
принципи творення портретного образу, звільняючи його від натуралістичної
описовості. Графічно стилізоване зображення набуває форм естетичного знаку,
символу, але не втрачає зв’язку з індивідуальністю моделі. Образ героїні
просякнутий чарівною внутрішньою силою. Поєднання чорного і різних градацій
синього створює тонкий колірний ансамбль.
Окрему групу творів становлять
портрети Олени в чорному. Лазарчук умів побудувати твір в одній домінуючій
колірній гамі і віднайти в цьому певні відтінки настроїв та почуттів моделі.
Він віртуозно обіграє чорний колір і малює усю палітру почуттів, зображаючи
Олену в чорному у молодому віці (в колекції Хмельницького обласного художнього
музею) і в зрілому (музей Лесі Українки при Волинському національному
університеті).
Один із найпривабливіших жіночих
образів створив майстер у "Портреті доньки Олени в синій сукні”. У ньому є
якась гіпнотична внутрішня енергія. Фігура Олени в платті глибокого синього
кольору красивим силуетом читається на тлі вітальні, в якій вона позувала.
Вишукана й граційна, з одухотвореним, трохи мрійливим поглядом, спрямованим на
глядача, вона втілює для художника ідеал жіночності. Лазарчук любив синій
колір, колір раю і небесної чистоти.
У ключі поглибленого психологічного
аналізу витримано погрудний реалістичний портрет Олени в окулярах (в колекції
Волинського краєзнавчого музею). Нейтральне тло темних брунатних відтінків допомагає
зосередити увагу на обличчі моделі, зображеної у хвилини роздумів.
У своїй роботі портретиста Лазарчук
постійно звертався й до суто графічної техніки – рисунка олівцем. У зібранні
Колодяжненського літературно-меморіального музею-садиби Лесі Українки є кілька рисунків
із зображенням Олени. Ідеально точні й водночас живі вони видають руку
художника високої графічної культури. Накладаючи штрихи різної сили один поверх
іншого в рисунку 1909 року, художник добивається живописного ефекту. А в
портреті Олени у профіль (1915) Лазарчук оперує лінією, наглядно демонструючи
її велику зображальну силу. В іншому аркуші темна пляма голови Олени,
зображеної зі спини, живописним робить весь рисунок. Форму волосся, зачіску
художник передає темпераментними штрихами.
Майстерне володіння делікатною
технікою акварелі демонструє портрет Олени 1923 року (в колекції Волинського
краєзнавчого музею), яку зобразив автор в елегійній задумливості. Молода жінка,
трохи нахиливши голову, повністю поринула у світ особистих переживань.
Серед багатьох зображень Олени –
ніжних, ефектних, замріяних, елегантних – можна знайти і справжні перлини,
гідні високого таланту її батька, українського художника Андроника Лазарчука.
Попри тяжкі життєві обставини, драматичні колізії особистої долі (трагічну
смерть у 20-літньому віці єдиного сина Олександра, передчасну смерть чоловіка
Михайла Михалевича), Олена зуміла до кінця виконати свій обов’язок як перед
пам’яттю батька, так іперед українською культурою. Саме завдяки їй його полотна
повернулися на Волинь, в край, де художник народився і який уславив своїм
пензлем. Олена стала берегинею та розпорядником творчого спадку митця, його
добрим ангелом-охоронцем. У 1950-ті, -60-ті роки вона подбала, щоб його картини
потрапили до музейних збірок України. Донька була й першим біографом батька. Її
спомини було опубліковано в 1999 році. Олена Андрониківна досліджувала свій родовід,
листувалася з почаївською ріднею матері та уховецькою батька. Зібрану
інформацію вивчала, аналізувала, класифікувала, записувала. Листувалася з
науковцями, допомагала їм при написанні статей про художника. На початку1960-х
років вона відвідала Волинь, побувала в озерному краї, на малій батьківщині
митця – селі Уховецьку Ковельського району. У квітні 1973 року Олена
Лазарчук-Михалевич померла. Поховали її поряд з батьком на Новоміському
цвинтарі Свято-Воскресенської церкви Борзни на Чернігівщині.
Каталог творів
Живопис
1.
Дочка Оленка. 1908.
Полотно,
олія. 72 х 56.
Борзнянський
краєзнавчий музей.
2.
Портрет доньки Олени в білій блузі. Початок 1910-х рр.
Полотно,
олія. 45 х 38. Інв. № ТВ-1711.
Волинський
краєзнавчий музей.
3.
Портрет Оленки, дочки художника. Початок 1910-х рр.
Полотно,
олія. 49 х 42,5
Музей Лесі Українки при Волинському національному
університеті ім. Лесі Українки.
4.
Українка. Портрет Олени Лазарчук. 1914-1915.
Полотно,
олія. 71 х 52.
Музей Лесі Українки при
Волинському національному університеті ім. Лесі Українки.
5.
Лєночка за піаніно. 1913-1915.
Полотно,
олія. 47 х 44. Інв. № Ж-168.
Хмельницький
обласний художній музей.
6.
Портрет доньки Олени в чорному капелюсі. Кінець 1910-х рр.
Полотно,
олія. 66 х 52. Інв. № ТВ-1710.
Волинський
краєзнавчий музей.
7.
Дівчина в капелюсі. Портрет доньи Олени. 1914.
Полотно,
олія. 47 х 44. Інв. № Ж-165.
Хмельницький
обласний художній музей.
8.
Портрет доньки Олени в чорному.
Полотно,
олія. 64 х 45.
Музей Лесі Українки при Волинському національному
університеті ім. Лесі Українки.
9.
Портрет доньки Олени в синій сукні. 1920-ті рр.
Полотно,
олія. 66 х 52. Інв. № ТВ-1716.
Волинський
краєзнавчий музей.
10.
Портрет дочки художника. 1926.
Полотно,
олія. 53,5 х 54,5. Інв. № Ж-122.
Волинський
краєзнавчий музей.
Графіка
1.
Оленка. Портрет дочки художника. 1909.
Папір,
олівець. 12 х 11. Інв. № Г-553.
Колодяжненський
літературно-меморіальний музей Лесі Українки.
2.
Дочка художника Олена. 1915.
Папір,
олівець. 29,8 х 21,8. Інв. № Г-547.
Колодяжненський
літературно-меморіальний музей Лесі Українки.
3.
Дочка Олена.
Папір,
олівець. 16,8 х 10. Інв. № Г-550.
Колодяжненський
літературно-меморіальний музей Лесі Українки.
4.
В задумі. Портрет доньки Олени. 1923.
Папір,
акварель. 20 х 16. Інв. № Г-18.
Волинський краєзнавчий музей.
________________________________________________
Волинський
музейний вісник:
Наук. зб.: Вип. 3. / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА; Волин. краєзн.
музей; каф. документознавства і музейн. справи ВНУ ім. Лесі Українки ; Упоряд.
А. Силюк, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2012. – С. 103-105.
|