|
Тетяна ЄЛІСЄЄВА (Луцьк)
МУЗЕЙ ВОЛИНСЬКОЇ ІКОНИ.
ДО 20-РІЧЧЯ ДІЯЛЬНОСТІ
Відкриття Музею волинської ікони у 1993 році
відбулося у переломний момент історії нашої держави, коли суспільство
намагалося переосмислити минуле і почало будувати майбутнє, коли стрімко зріс
інтерес до історії та пам’яток національної культури, змінювались орієнтири
культурної політики, а відповідно зміст і форми діяльності музеїв. Цей час дав
можливість запропонувати таку ідею музею, яка б була унікальна за своїм змістом
і матеріальним втіленням та визначила подальший його успіх. Була створена
експозиція, предметний світ якої став основою духовного та естетичного
виховання особистості, адже прилучення до мистецтва свого народу культурно
збагачує, розширює світосприйняття людини, вселяє повагу до творчості його
предків, пробуджує прагнення творити самому.
Двадцятирічна робота Музею волинської ікони наочно
показує наскільки відбувся музей, наскільки важливою є його діяльність у
сучасному світі – у збереженні, дослідженні та популяризації культурного
надбання, у складних процесах культурної ідентифікації, в освітньому процесі, в
організації дозвілля.
Експозиція музею, яка перебудовувалась,
доповнювалась, змінювалась, підтвердила актуальність ідеї її створення. Як
завершальний етап комплектування фонду сакрального мистецтва, вона віддзеркалює
роботу учасників експедицій по культових спорудах Волині, науково-дослідну
роботу працівників музею, багаторічну працю реставраторів. Експонати у Музеї
волинської ікони сприймаються більш, ніж музейний предмет, вони несуть значне
смислове і символічне навантаження, створюють своєрідне духовне середовище, є
свідченням розвитку релігійної культури регіону.
Від початку своєї діяльності музей вийшов за рамки
простого збереження і експонування пам’яток сакрального мистецтва, поставивши
першочерговим завданням дослідження колекції, що знаходить відображення у
путівниках, каталогах, інформаційних довідках, наукових статтях, альбомах.
Працівниками музею були укладені каталоги волинського іконопису XVI–XVIII ст.,
декоративної різьби і скульптури XVII–ХІХ ст., ікон на полотні XVIIІ–ХІХ ст. з
відреставрованої частини колекції, творів металопластики XVIIІ – початку ХХ
ст., російської ікони ХІХ – початку ХХ ст., срібних іконних окладів кінця XVIIІ
– початку ХХ ст. Значним внеском у вивчення сакрального мистецтва Волині стало
проведення, починаючи з 1993 року, щорічних наукових конференцій «Волинська
ікон: дослідження та реставрація» та публікація матеріалів з історії формування
і каталогізації музейних збірок волинського іконопису, іконографії, богослов’я,
реставрації. Для визначення поняття «волинська школа іконопису» надзвичайно
важливим є техніко-технологічні дослідження волинських ікон, які проводять
Національний науково-дослідний реставраційний центр України та його Львівський
філіал. Тісна співпраця музею з цими організаціями не обмежується тільки
практичною роботою по реставрації пам’яток сакрального мистецтва колекції. Вона
втілюється у довгострокових планах на ведення консерваційно-реставраційних
робіт, обстеження фондів та експозиції з виробленням рекомендацій щодо
збереження і експонування пам’яток. Ікони, декоративна різьба, скульптура
колекції реставруються і студентами-дипломниками кафедри реставрації темперного
і олійного живопису Національної академії образотворчого мистецтва і
архітектури.
Результати наукових досліджень втілюються у створенні багатьох
виставок з фондів музею, яким передує методично-концептуальна розробка теми,
вивчення можливостей інтерпретації музейного предмета. Музей волинської ікони активно
пропагує свою колекцію в інших музейних закладах України. Волинську ікону
презентували у Києві, Дніпропетровську, Чернігові, Острозі. Нинішнього року у
рамках офіційної програми відзначення 1025-річчя Хрещення Київської Русі музей
взяв участь у масштабних міжмузейних проектах «Велике і величне» у «Мистецькому
Арсеналі» та «Свята Православної Церкви» у Національному заповіднику «Софія
Київська».
Для збільшення інформованості про можливості, які
існують у музеї, створений інтернет-сайт, що сприяє пропагуванню колекції,
збільшенню і розширенню нашої аудиторії, залученню нових відвідувачів.
Інтерактивна екскурсія по музейній експозиції та екскурсія у рамках інтернет
проекту газети «День» – «Музеї онлайн» є популярними у користувачів. Але
розвиток віртуальних музеїв не применшує значимості музеїв реальних, адже
зустріч зі справжніми шедеврами, оригіналами, не можуть замінити ніякі
відтворення, навіть якщо вони створені на базі найсучасніших технологій.
Однією з сучасних тенденцій музейної діяльності є
створення своєрідного музейного простору, поява на музейному горизонті
організацій, тісно пов’язаних з музеями (навчальні заклади, дослідні,
інформаційні центри, релігійні, громадські організації, фонди тощо), без
врахування взаємодії з якими важко уявити роботу музею. Довготривалі і
різноспрямовані зв’язки Музею волинської ікони з такими організаціями набувають
форм тісної співпраці у спільних проектах: збереження, охорона та реставрація
давніх пам’яток, що знаходяться у храмах Волині; виставки пам’яток сакрального
мистецтва з музейних фондів із залученням експонатів з церковних організацій та
приватних колекцій; фінансування приватними структурами та релігійними
організаціями видань матеріалів конференцій з дослідження та реставрації
волинського іконопису, каталогів виставок, буклетів; реставрація експонатів з
фондів музею. Завдяки сприянню та підтримці міжнародного фонду «Відродження»,
фонду сприяння розвитку мистецтв України та фірми «Регент» у 1998 році побачив
світ каталог та альбом «Волинська ікона XVI – XVIII cт», у 2010 році Волинський
обласний благодійний фонд Бориса Клімчука «Рідна Волинь» профінансував видання
альбому «Музей волинської ікони». На замовлення Держкомітету телебачення і
радіокомітету України за програмою «Українська книга» 2012 року вийшла друком
книга-альбом «Музей волинської ікони», яка потрапила у номінанти
всеукраїнського рейтингу «Книжка року».
Слова вдячності музей висловлює митрополиту
Волинському і Луцькому УПЦ Ніфонту, митрополиту Луцькому і Волинському УПЦ КП
Михаїлу, архієпископу Рівненському і Острозькому УПЦ Варфоломію за повсякчасну
підтримку Музею волинської ікони. Авторитет музею, як осередку збереження,
реставрації та популяризації пам’яток сакрального мистецтва Волині, спонукає
церковні громади до передачі у музей пам’яток, які не використовуються у
богослужбовій практиці. В останні роки до музею були передані 27 ікон XVIII–ХІХ
cт. з Миколаївського монастиря с. Мильці Старовижівського району, іконостас ХІХ
cт. з Святотроїцької церкви с. Головне Любомльського району, різьблена рама
XVIII ст. з Дмитрівської церкви с. Журавники Горохівського району. Шанобливе
ставлення до культурного надбання, потреба його збереження і дбайливого
використання у сучасних умовах є показником зрілості суспільства.
Статистичні дані показують щорічне зростання
кількості відвідувачів Музею волинської ікони. Тільки за останні 5 років у
музеї побувало понад 120 тис чол., а за 15 попередніх років – 160 тис. чол. Це
говорить про затребуваність музею, про те, що він складає інтелектуальну
альтернативу традиційним місцям проведення вільного часу.
Музей взаємодіє з відвідувачем з урахуванням
психологічних, соціологічних та культурологічних складових. Більша частина
відвідувачів прагне скористатися послугами екскурсовода. І це не тільки великі
екскурсійні групи. У музеї стало традицією проведення сімейних, індивідуальних
екскурсій, екскурсій, як своєрідний подарунок ювілярам, рідним і близьким.
Людям, які впевнено орієнтуються в іконописі, достатньо путівника, буклетів та
інформаційних матеріалів, які знаходяться у залах. Є відвідувачі, які оглядають
експозицію самостійно, але хочуть отримати експрес-консультацію, задати
запитання стосовно окремих пам’яток, техніки виконання, сюжетів, символіки.
Певний відсоток відвідувачів приходить до музею для споглядання і пізнання
релігійного мистецтва у тиші і самоті без екскурсійного супроводу і
консультацій, зупиняючись біля пам’яток, які найбільш їх зацікавили. Є
категорія відвідувачів, які приходять тільки помолитися біля Холмської
Чудотворної ікони Богородиці, що визначається її особливим місцем у релігійному
житті віруючих різних християнських конфесій. На окрему увагу заслуговують
паломницькі групи, які поряд з пошануванням Чудотворного образу, бажають
оглянути експозицію. Новою сторінкою в історії музею стало проведення УПЦ та
УПЦ КП хресних ходів до Холмської Чудотворної ікони Богородиці, коли ікона
виноситься у спеціальному кіоті на ганок музею, де проходять урочисті
богослужіння. Музей практично виконує функцію візитної картки міста Луцька та
Волині, притягуючи у регіон чисельних туристів, які прагнуть познайомитися з
сакральним багатством краю.
Музей волинської ікони, презентуючи нагромаджені роками культурні
цінності, сам став явищем культури з поступальною динамікою, центром освіти,
комунікації, культурної інформації і творчих новацій. Злагоджена праця
колективу, повага і взаємопідтримка стали запорукою тих звершень, які досягнув
музей. Колектив однодумців і подвижників, підсумовуючи і оцінюючи зроблене за
двадцять років, може пишатися тим, що вкладає свою працю у скарбницю
національної культури.
_______________________________
Волинська ікона: дослідження та
реставрація. Науковий збірник. Випуск 20. Матеріали ХХ міжнародної наукової
конференції, м. Луцьк, 27-28 серпня 2013 року. – Луцьк: ДП «Волинські старожитності»,
2013. – С. 6-8.
|