|
Вікторія БІЛИК (Луцьк)
КОМПЛЕКС МАТЕРІАЛІВ
ТАДЕУША КОСТЮШКА У ФОНДАХ
ВОЛИНСЬКОГО
КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Найперший громадянин
на європейському сході
Жюль Мішле, історик
Ще 1818 року видатний французький політик
Жильбер де Лафайєт зауважив: "Говорити про Костюшка – значить пом’янути
особистість, котру навіть супротивники, ті ж монархи, проти яких він виступав,
дуже поважали. Його ім’я належить усьому цивілізованому світу, його чесноти –
всьому людству. Америка внесла його до числа найзаслуженіших своїх оборонців.
Польща оплакує його як найпристраснішого патріота, що все життя пожертвував на
свободу і незалежність. Франція та Швейцарія сумують над його прахом, віддаючи
данину найкращій особі, християнину, другу людскості. Росія вшановує в ньому
безстрашного мужа, кого й нещастя не зламало.”
Анджей Тадеуш Бонавентура Костюшко народився
1746 року в селі Меречевщизна на Берестейщині. Він походив з білоруської
спольщеної сім’ї, яка мешкала в Сехновичах. Це поселення предок Костюшка
отримав ще від польського короля Сигизмунда І1.
Батько Тадеуша – Людвік Тадеуш Костюшко,
полковник, одружився з Теклею Ратомською – шляхтянкою з-під Орші, в
Меречевщизні – селі, яке він взяв у заставу в Сапегів. Тут Людовік Костюшко жив
і господарював, тут народилося четверо його дітей – Анна, Юзеф, Катерина і
наймолодший – Тадеуш. Після смерті батька у 1758 році матір переїхала жити у
Сехновичі2.
Удома Тадеуш Костюшко мав свого гувернанта,
який навчав хлопчика різним наукам. У 1755 році Тадеуш разом з братом розпочав
навчання в колегіумі отців піарів у Любешові (сьогодні районний центр
Волинської області). Цей навчальний заклад був вибраний невипадково, тому, що
навчання в піарському колегіумі на той час ступило на якісно новий рівень
завдяки братам Конарським, які за словами самого Тадеуша Костюшка "першими
в Речі Посполитій відважилися бути мудрими.”3 Навчання в піарському
колегіумі у Любешові Костюшко припинив у 1760 році, не закінчивши останній
клас. Але за ці роки хлопець отримав хорошу освіту, адже його вчителями були
відомі тогочасні науковці Матей Догель, автор "Кодексу Польського”, Андрій
Пучинський – вчитель історії, Миколай Тупальський - автор "Розмови з
етики”, перекладач Феліціан Вийковський, Єжи Ципінський – поет, проповідник, з
яким листувався і консультувався Михайло Ломоносов, Костянтин Нарбут - автор
"Логіки”, Адам Нарушевич – автор першої "Історії Польщі”, Станіслав
Юндзілл – автор першого польського підручника з ботаніки, згодом – викладач
Віленського університету. Це були люди, які, завдяки своїм знанням і праці,
стали знаними і шанованими далеко за межами тодішньої Польщі.
18 грудня 1765 року Тадеуш Костюшко за
протекцією князя Адама Чорторийського розпочав навчання у кадетському корпусі
Варшавської лицарської школи, в Казимирівському палаці, де князь був
комендантом. Через рік Костюшко отримав офіцерський патент і став шкільним
інспектором в грудні 1768 року отримав ранг капітана.
Упродовж 1769-1774 років Тадеуш Костюшко
перебував у Німеччині, Італії, згодом – Франції, де у Парижі, як королівський
степендіат, навчався у військовій Академії. Саме в цей час під впливом ідей
Просвітництва склався світогляд Т. Костюшка. Свобода совісті, рівноправність
станів, демократичний лад держави – такими були ідеали, з якими Т. Костюшко
повернувся на батьківщину. Але незабаром він переконався, що вони несумісні з
політичним ладом Польщі.
Повернувшись до Польщі, Т. Костюшко був
зарахований в польське військо і оселився у давнього покровителя сім’ї,
заможного пана Сосновського, бо за старими звичаями незнатна людина в Польщі
могла досягти чогось лише за протекції якого-небудь вельможі. Навчаючи дочок
пана Сосновського, Тадеуш закохався в одну з них – Людовіку. Дівчина відповіла
взаємністю. Але не про такого – бідного і незнатного – зятя мріяв її батько.
Людовіку було відправлено в монастир під Ковелем. Тадеуш здійснив невдалу
спробу викрасти кохану, після чого її силою було віддано заміж за князя
Любомирського. Напевно, ця особиста драма й визначила подальшу долю Тадеуша
Костюшка.
У 1775 році Т.Костюшко виїхав до Америки, де
спочатку в чині полковника, а потім бригадного генерала, брав участь у війні за
незалежність. Восени 1777 року, завдяки вдалій стратегії Костюшка, повстанці
отримали визначну перемогу під Сараготою.
Наступних два роки полковник Костюшко
займався укріпленням Вест Пойнта. По війні демобілізувався в чині бригадного
генерала, одержавши орден Цинцинатта, пістолет з дарчим написом від президента
Вашингтона, а також пенсію і землеволодіння, які передав близькому другові,
творцеві американської "Декларації незалежності” Томасові Джеферсону на
викуп з рабства чорних невільників та їх освіту.
З 1784 року Т. Костюшко перебував у Польщі.
Через відкриті висловлювання своїх свободолюбивих поглядів він не отримав
командної посади у війську, лише у 1789 році став бригадним командиром. У 1792
році Т. Костюшко взяв участь у військових діях проти Тарговицької конфедерації на
захист Конституції 3 травня, подав у відставку і виїхав у Саксонію, де став
одним з керівників польських патріотичних сил, що готувалися до боротьби за
відродження Польщі, частина земель якої на той час була вже поділена між
сусідніми державами – Росією, Пруссією та Австрією4.
У березні 1794 року розпочалося Польське
національно-визвольне повстання. Т. Костюшко прийняв командування національними
збройними силами, які 4 квітня отримали перемогу над царськими військами під
Рацлавицями. 7 травня Т. Костюшко видав знаменитий Полянецький універсал, який
звільняв селян від залежності і закликав до активних військових дій5.
Але вже восени повстанці зазнали ряд поразок
у битвах. В одній з них, 10 жовтня 1794 року під Мацейовицями Тадеуш Костюшко
був поранений і взятий у полон, а згодом відправлений в Петропавлівську фортецю
у Санкт-Петербурзі. Щоб уникнути нових народних хвилювань і протестів,
полоненого доправляли до Санкт-Петербурга не центральною дорогою через Київ, а
навколишніми шляхами через Волинь.
Після смерті імператриці Катерини ІІ на
російський престол вступив Павло І, який пошанував своїм візитом Т. Костюшка у
в’язниці, зворушливо заявивши йому: "Такому хороброму воїну не личить без
шпаги, візьміть мою.” Заради звільнення дванадцяти тисяч повстанців їх екс-керівник
особисто пообіцяв імператорові не воювати проти росіян. Т. Костюшка було
звільнено і він виїхав до Америки, а у 1798 році переїхав до Парижу.
Зберігаючи вірність республіканським і
демократичним принципам, Т.Костюшко відмовився від співробітництва з
французьким імператором Наполеоном І та російським - Олександром І. А незадовго
до смерті у своєму заповіті Катерині Естко говорив про звільнення селян його
маєтку Сехновичі Кобринського повіту від кріпацтва.
До Польщі герой-страждальник повернувся вже
після смерті, яку знайшов по більш як двадцятилітній безперервній еміграції 15
жовтня 1817 року у Швейцарії: з волі польського суспільства, яку, навіть,
підтримав російський імператор Олександр І, прах героя було перевезено до
Кракова на Вавель, поховано в древній королівській усипальниці, на замковому
узвишші над місцем, де присягав він обстоювати гідність людини та держави,
народоправство та свободу. Видатний історик Жюль Мішле згодом афористично
сказав: "Були такі ж доблесні, були більш, можливо, та позбавлені
слабкості. Костюшко серед них усіх найбільшого ступеня зичливий. Найостанніший
то лицар, найперший громадянин на європейському сході.”
Своїм життям і справами Тадеуш Костюшко
заслужив на добру і довгу пам’ять. І до сьогодні у Польщі він залишається
національним героєм, його ім’я є синонімом незалежності і відданості своїй
державі. Пам’ятаємо про Тадеуша Костюшка і ми, волиняни, адже волинська земля
теж стала для нього рідною – тут він навчався. З Волинню пов’язано і не мало
трагічних сторінок його життєпису. І цілком закономірним є те, що і ми шануємо
цю героїчну постать.
Свою долю у справу вшанування пам’яті Тадеуша
Костюшка вніс і Волинський краєзнавчий музей (далі ВКМ). Формування музейної
збірки матеріалів, присвячених Т. Костюшку, було започатковано у довоєнний
період, продовжено в радянські часи, а значне поповнення колекції матеріалів
відбулося у 90-х роках ХХ століття завдяки старанням кандидата історичних наук
Огнєвої Олени Дмитрівни – тоді завідувача відділу давньої історії ВКМ. На
сьогоднішній день фонд продовжує поповнюватися і загальна кількість матеріалів
про Т. Костюшка складає 51 одиницю збереження. На основі них складено каталог.
Вони поділяються на музейні предмети основного фонду та науково-допоміжного
фонду.
Основний фонд музейної збірки складають
чотири експонати, що є складовою фондових груп "Книги, документи, фото
(КДФ)”, "Нумізматика (Н)”, "Скульптура (С)” та "Образотворче
мистецтво (ОМ)”. Науково – допоміжний музейний фонд (фондова група
"Науково-допоміжні матеріали (ДМ)”) сформований з фотографій та копій фото
і документів (всього 47 одиниць збереження).
Найціннішим експонатом музейної збірки, який
відноситься до основного фонду, є оригінальний документ, датований 1794 роком,
за особистим підписом Тадеуша Костюшка [І,1]. Це "Патент, виданий
начальником збройних сил Тадеушем Костюшком на ім’я поручика 13 піхотного полку
Юзефа Конашевського про присвоєння йому чину штабс-капітана.” Документ являє
собою друкований польською мовою текст, з вписаними від руки званням, прізвищем
таім’ям Юзефа Конашевського. Під текстом патенту – печатка та автограф Т.
Костюшка. Вгорі надруковано: "Tadeusz Kosciuszko naczelnik naywyższey sily
zbroyney narodowey.”
Ще один предмет основного фонду – це
скульптульрне зображення Т. Костюшка [І,2]. Автор – відомий французький
скульптор ХІХ століття П’єр-Жан Давід д’Анжер (1788-1856). У 1811 році він
отримав від Парижської академії мистецтв велику премію за барильєф "Смерть
Епамінонда”, після чого продовжував навчатися в Римі. Упродовж 1828 - 1834
років він подорожував Європою і прославився ліпкою бюстів відомих людей.
Ймовірно, що саме в цьому часі Давід д’Анжер і створив унікальне скульптурне
зображення Т. Костюшка у повний ріст. Скульптура відлита з бронзи. Т. Костюшко
зображений в головному уборі – конфедератці та польському військовому строї ХІХ
століття. Тулуб розвернутий на ¾ поворота вправо. Гордовита постава воїна,
погляд спрямований вперед. Права рука зігнута в лікті, лежить на бедрі, лівою
опирається на шаблю, яка вертикально поставлена на підставку, ледь похилена
вбік. Скульптура встановлена на квадратній підставці зі зрізаними кутами та
написами "Kosciuszko ” та "DAVID D’ANGERS”. Скульптура встановлена в
експозиції відділу давньої історії ВКМ.
У 1920 році, коли Волинь перебувала у складі
другої Речі Посполитої, польський магістрат присвоїв одній із вулиць Луцька,
яка тоді носила назву Варшавська, ім’я Тадеуша Костюшка (сьогодні – частина
вулиці Ковельської від площі Братський міст в напрямку до мосту через Стир).
Таку назву вулиця зберігала до 1941 року, коли під час німецької окупації
міська управа вперше назвала вулицю в сторону Ковеля на честь цього міста6.
У фондах ВКМ зберігається листівка 30-х років ХХ століття (видано накладом
друкарні М. Шнайдера у Луцьку) із зображенням тодішньої вулиці Тадеуша Костюшка
[І,3].
Ще один предмет основного фонду – це ювілейна
медаль Польської народної республіки, видана до 150-річчя від дня смерті Т.
Костюшка [І,4]. У центрі аверсу – розгорнутий прапор зі словами "За нашу і
вашу свободу”, праворуч слова "В 150-ту річницю смерті. Товариство
"Польща” - 1967”.
На реверсі в центрі – погрудне зображення Т. Костюшка, по колу напис:
"Тадеуш Костюшко. 1746-1817”.
Всі написи на медалі зроблені польською мовою. Ця медаль з нагоди ювілею була
вручена Ярощуку Юхиму Арсентійовичу, який з січня 1956 року до 1972 року
працював головою виконкому Волинської обласної Ради депутатів трудящих. Після
його смерті 12 квітня 1972 року значна частина його документів, нагород та
інших речей, в тому числі й згадувана ювілейна медаль, були передані до ВКМ7.
Серед науково-допоміжного фонду варто
виділити фотокопії документів, виданих Т. Костюшком у 1794 році; фотокопії
портретів Т.Костюшка, а також місць, де він народився та навчався; матеріали,
що стосуються викладачів піарського колегіуму в Любешові та інше.
Комплекс матеріалів Тадеуша Костюшка, що
зберігаються у фондах ВКМ доповнюють також і бібліотечні матеріали, зокрема це
книги, присвячені Т. Костюшкові8.
Додаткову інформацію про життєвий шлях
польського національного героя та багатий ілюстративний ряд подають
найрізноманітніші наукові довідники, енциклопедії. Особливо хочеться відзначити
нумізматичні видання як радянські, так і польські початку ХХ століття, які
подають детальну інформацію про польські монети, що виходили з зображенням Т.
Костюшка9.
Шануючи пам’ять видатного діяча польського
національно-визвольного руху, працівники відділу давньої історії ВКМ у 2004
році підготували виставку "Діячі польської культури на Волині”, окремий
розділ якої був пресвячений Т. Костюшкові. 2006 року у ВКМ експонувалася
виставка "Тадеуш Костюшко і Волинь”, приурочена 260-й річниці від дня його
народження.
Кожна нація має своїх героїв. Але є постаті,
які стали героїчними для багатьох народів. Таким є Тадеуш Костюшко, пам’ять
якого шанують не лише поляки, а й американці, французи, швейцарці. То чому б
нам, волинянам, на землі яких пройшли дитячі роки цієї людини, волинські дороги
для якої стали дорогами, якими вона від’їжджала, назавжди покидаючи
батьківщину, не відновити добру традицію початку ХХ століття – назвати іменем
Тадеуша Костюшка одну з вулиць обласного центру.
Каталог матеріалів
Тадеуша Костюшка у фондах Волинського краєзнавчого музею
І. Матеріали основного
фонду
1. Патент, виданий начальником збройних сил Тадеушем Костюшком на ім’я
поручика 13 піхотного полку Юзефа Конашевського про присвоєння йому чину
штабс-капітана. – [1794 р.]. – 20,5х34,5см. Інв. № КДФ-5863.
2. Скульптура. Тадеуш Костюшко. Металева пластика. Скульптор П’єр-Жан
Давід д’Анжер. [І пол. ХІХ ст.]. – h = 70,2 см. Інв. № С-69.
3. Листівка поштова. Вулиця Т. Костюшка. – [30-ті роки ХХ ст.]. – 9х14
см. Інв. № ОМ-387.
4. Медаль ювілейна Польської Народної Республіки до 150-річчя з дня
смерті Т. Костюшка. - [1967 р.]. Інв. № Н-2497.
ІІ. Матеріали
науково-допоміжного фонду
1. Наказ Т. Костюшка. – [30.08.1794 р.]. - Фотокопія з факсіміле. –
11,5х12 см. Інв. № ДМ-39976.
2. Відозва Т. Костюшка. – [1794 р.]. – Фотокопія. – 28х15,5 см. Інв. №
ДМ-39977.
3. Заповіт Т. Костюшка на маєток Сехновичі Кобринського повіту Катерині
Естко. – [1817 р.] – Фотокопія. – 16х24 см. Інв. № ДМ-39980/1,2.
4. Т. Костюшко – підліток. – [1761р.] - Фотокопія з мал. Худ. Д.В. Лєщ.
З музею ім. Казимира Пуласького. – 16х25 см. Інв. № ДМ-39967.
5. Полководець Т. Костюшко в одязі краков’яка. – Фотокопія з мал. Худ.
К.Войничев. З Державного музею в Познані (Польща). – 21х27 см. Інв. № ДМ-39974.
6. Т. Костюшко складає присягу у Кракові. – [24.03.1794 р.]. – Копія з
мал. Худ. М. Стахович. – 20,5х12 см. Інв. № ДМ-39987.
7. Т. Костюшко в мундирі. – [Кін. XVIII ст.]. - Фотокопія. - 15х22 см.
Інв. № ДМ-55347.
8. Т. Костюшко в похилому віці. – [1817 р.]. - Фотокопія гравюри А.
Регульського з портрета Р.Рейналя. – 11,5х17,5 см. Інв. № ДМ-39981.
9. Т. Костюшко в мундирі бригадного генерала Північної армії США.
–[Кін. XVIII ст.]. - Фотокопія з мал. Худ. Б.Чедновський. З колекції товариства
ім. Т. Костюшка в Нью-Йорку. – 22х28,5 см. Інв. № ДМ-39972.
10. Фрагмент пістоля Т. Костюшка з дарчим написом від президента США
Джорджа Вашінгтона. – [Кін. XVIII ст.]. - Фотокопія. – 18х30 см. Інв. №
ДМ-39973.
11. Портрет Алойзи Фелінського – секретаря Т. Костюшка у 1794 р. –
Фотокопія. – 12х18 см. Інв. № ДМ-39975.
12. Портрет Олександра Суворова – командуючого російською армією у 1794
р. – Фотокопія. – 12,8х18,2 см. Інв. № ДМ-39978.
13. Імператор Павло І дарує свободу Т. Костюшкові. – [Поч. ХІХ ст]. -
Фотокопія гравюри з мал. Худ. Орловський. – 18х13 см. Інв. № ДМ-39979.
14. Будинок, де народився Т. Костюшко. Меречевщизна. - [Поч. ХІХ ст]. –
Фотокопія. – 23х16 см; 23,5х17,5 см. Інв. № № ДМ-39968, 21572/1,2 (3 одиниці
збереження).
15. Собор Петра і Павла Петропавлівської фортеці у Санкт-Петербурзі, де
був ув’язнений Т. Костюшко. – [II пол. XIX ст.]. – Ксерокопія. – 14,5х19 см.
Інв. № ДМ-39988.
16. Капітуляція англійців при Сараготі. – [Кін.XVIII ст.]. –
Ксерокопія. – 15,3х10,5 см. Інв. № ДМ-39985.
17. Липи, посаджені Т. Костюшком у 1784-1789 рр. – Фото чорно-біле. –
23х15,5 см. Інв. № ДМ-55357.
18. Алея в Сехновичах, посаджена Естками. - [Кін. XVIII ст.]. – Фото
чорно-біле. – 21,5х16 см. Інв. № ДМ-55358.
19. Титульний аркуш праці К. Нарбута "Rastai”. – [1989 р.]. -
Ксерокопія. – 22,5х21 см. Інв. № ДМ-55361.
20. Титульний аркуш праці К. Нарбута "Логіка”. – Ксерокопія. –
17х16 см. Інв. № ДМ-39986.
21. Матеріали з Ягеллонського університету м. Краків (Польща) про
викладачів Любешівського колегіуму піарів у 1755-1760 рр. – [1990-ті рр.]. -
Ксерокопія. Інв. №№ ДМ-21950-21955 (6 од. зб.).
22. Будинок колегіуму піарів у Любешові, де навчався Т. Костюшко. –
[50-ті рр. ХХ ст.]. - Фото чорно-біле. – 18х13 см. Інв. № ДМ-17384.
23. Церква колишнього капуцинського монастиря в Любешові. – [1950 р.].
– Фото чорно-біле. – 8,5х11,5 см. Інв. № ДМ-20332.
24. Замкові ворота в Любешові. - [XVIII ст.]. – Фотокопія. – 12х16,5
см. Інв. № ДМ-39969.
25. Костел піарів у Любешові. Фрагмент інтер’єру; загальний вигляд. –
[50-ті рр. ХХ ст]. - Фото чорно-біле. – 18х22,5 см, 18х12 см. Інв. № №
ДМ-39970, 55348 – 55356, 55359 (11 од. зб.).
26. Корпуси Варшавської кадетської школи, де навчався Т. Костюшко. –
Фотокопія з мал. Худ. З. Вогль. – 16х12 см. Інв. № ДМ-39971.
27. Афіша вистави у піарському колегіумі під час карнавалу. - [Варшава,
1759 р.]. – Ксерокопія. – 19х24 см. Інв. № ДМ-21943.
28. Варшавський шаховий клуб. – [1810-ті рр.]. – Фотокопія. – 18х11 см.
Інв. № ДМ-39983.
29. Урок фехтування у Варшавській школі кадетів. – [1781 р.]. –
Ксерокопія з мал. – 13х14 см. Інв. № ДМ-39984.
30. Пам’ятник Т. Костюшкові у Вавельському королівському замкові у
Кракові (Польща). Скульптор Л. Маркож. – [1894 р.]. – Фото чорно-біле. –
29х22см. Інв. № ДМ-55360.
31. Диплом польського товариства імені Т. Костюшка, виданий Шарлю
Відману. – [Швейцарія, 1869 р.]. – Фотокопія. – 22,7х16,8 см. Інв. № ДМ-39982.
______________________
1. Усенко П. Тадеуш Костюшко та Україна. – Історія України. - № 4, 1996
рік. – С. 1, 7 – 9.
2. Jan Stanisław Kopczewski. Tadeusz Kościuszko. – Warszawa, 1971. –
S.17.
3. Tadeusz Kruk. Tadeusz, syn Ludwika i Tekli. – Wrocław – Krakow –
Gdańsk, 1980. – S. 13.
4. Избранные произведения прогресивных польских мыслителей. Изд. в 3-х
томах. – Т.1. – Москва, 1956. – С. 31.
5. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII
століття. – Київ, 1997. – С. 266.
6. П’ясецький В., Мандзюк Ф. Вулиці і майдани Луцька.
Історико-краєзнавчий довідник. – Луцьк, 2005. – С. 294.
7. Пушкар Н., Несторук І., Кравчук А. Корпус документів і матеріалів
Ярощука Юхима Арсентійовича у фондах Волинського краєзнавчого музею та
Державного архіву Волинської області./ Минуле і сучасне Волині і Полісся.
Сереховичі та Старовижівщина в історії України, Волині та Полісся. Наук. зб.
Вип.21. Матеріали ХХІ Волинської обласної науково-практичної
історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 15-й річниці Незалежності України
та 505-річчю першої писемної згадки про с. Сереховичі, 17 листопада 2006 року,
смт. Стара Вижівка – с. Сереховичі. – Луцьк, 2006. – С.60.
8. Tadeusz Kruk. Tadeusz, syn Ludwika I Tekli. – Wrocław – Krakow –
Gdańsk, 1980; Jan Stanisław Kopczewski. Tadeusz Kościuszko. – Warszawa, 1971.
9. Э. Кучеренко, Д. Мошнягин. Нумизматика в школе. – М., 1968. – С. 83,
212-213; Каталог монет мира ХХ века. Выпуск 4. – М., 1992. – С. 22-35.;
Wiadomości numizmatychno-arheologiczne. – P. r. Dra Maryana Gumowskiego. Tom V.
– Krakow, 1913. –S. 122, 135.
_____________________________
Волинський музей:
історія і сучасність: Науковий збірник: Вип. 4. – Луцьк, 2009. – С.50-54.
|
