Пам’яткознавча діяльність сучасних музейних закладів передбачає звернення до її теоретико-методологічних засад, зокрема, чітке розуміння провідних понять. Одним з них є поняття пам’яткознавства й музеєзнавства, окреслене словосполученням (терміном) „музейна пам’ятка”. У вітчизняному пам’яткознавстві й музеєзнавстві під ним сьогодні науковці та практики музейної справи розуміють зафіксоване у формі застиглої предметності герменевтичне (науково-інтерпретаційне) автентичне джерело соціально значимої інформації, істотної для трактування перебігу історико-культурного процесу.

    Створена меморіальна експозиція музейними працівниками спільно з родиною на основі переданої до музею колекції особистих речей, документів, матеріалів та колекції Шевченкіани Миколи Павловича Куделі.
   Микола Павлович Куделя — уродженець села Буяні Луцького району, людина-легенда нашого краю, учасник національно-визвольного руху, політв’язень тюрем Польщі та СРСР, культурно-освітній та громадський діяч, відомий шанувальник творчості Тараса Шевченка.

     Працюючи у Волинському обласному муздрамтеатрі, у 1968р. актор став Народним Артистом УРСР. Звання присвоєно йому за видатні заслуги в розвитку радянського мистецтва. «Незабаром я відзначатиму 25-річний ювілей роботи у Волинському обласному муздрамтеатрі ім. Т.Г.Шевченка. Майже вся історія театру проходила на моїх очах. Зіграв понад 200 ролей. Виступав у селах і містах Волині, Білорусі, Росії, Польщі». Будучи провідним актором, Анатолій Іванович Юницький здобув любов і прихильність глядачів, повагу і дружнє ставлення колег.

   Дисидентський рух на Волині був закономірним продовженням національно-визвольних змагань 1940-х – 1950-х років під проводом ОУН-УПА. Змінилася тільки форма боротьби – зі збройної вона еволюціонувала у ненасильницьку, демократичну. У 60-х роках минулого століття в Україні постають «стихійні і розрізнені, всюди самі собою виникаючі «процеси самозахисту» нації».

    Внесок О.Цинкаловського у вивчення і дослідження історії Волинського краю є грунтовним і незаперечним. Тим приємніше, що в наш час це ім’я, як і імена багатьох інших важливих для нас постатей, удостоюється належної шани. Волинський краєзнавчий музей є тією установою, яка не лише пропагує ім’я відомого археолога і дослідника, а й займається збиранням і комплектуванням матеріалів, що відображають життєвий шлях нашого земляка, його науковий доробок.

    Іларіон, митрополит (Огієнко Іван Іванович) – визначний український учений, державний, громадський, релігійний діяч, педагог, мовознавець, літературознавець, історик, філософ, редактор, видавець, автор першого повного канонічного перекладу українською мовою Біблії Помітний слід освітянської, релігійної діяльності Івана Огієнка зберігається, зокрема, у фондах Волинського краєзнавчого музею. Протягом багатьох десятиліть зберігалися його праці, видання, фотографії у сховищах музею, не маючи можливості донести усю правду про цю людину. Адже повернення цієї постаті у наш край відбувалося практично з проголошенням незалежності рідної Огієнку України.

   У фондах Волинського краєзнавчого музею зберігаються фото 30–их років ХХ ст. з видами міста Луцька. Колекція передана у 1972 році жителем м. Львова Даниленком Юрієм. Усі фото чорно-білі, на звороті датовані 1936 роком, загальна кількість – 50 одиниць. Умовно їх можна розділити на дві частини: фото з видами замку Любарта (22 одиниці) та з видами старої частини міста (28 одиниць). Можливо, зйомка видів міста Луцька була проведена для подальшого виготовлення поштових листівок або фотоальбому про наше місто.