14 лютого у стінах Музею історії Луцького братства було людно. На майстер-клас Анатолія Філозофа завітали вихованці недільної школи Хрестовоздвиженського (братського) храму і підопічні громадської організації «Центр реабілітації інвалідів дитинства та сиріт «Зірка надії». Прийшли вчитись ліпленню також містяни та гості з Києва.

   Кожен із учасників отримав від глиняра опецькуватий шмат приємної на дотик «шоколадної» маси. Червонуватого забарвлення світлій волинській глині надають фракції глини з східноукраїнського керамічного центру – Слов’янська.

    «У нас в руках символічна суміш – «Схід і Захід разом», – пояснював луцький кераміст. «Це синтез, і в ньому не лише два сорти глини з різних куточків країни. У кожний виріб ви вкладаєте свої почуття і передаєте його своїм коханим».

   Під доброзичливі настанови Майстра дитячі пальчики ліпили подячні обереги «для Мами» і … для себе («нікому не дам», – хазяйновито заявив один хлопчак).

   Закохані – юні та молоді душею – чаклували над символікою «двох сердець» і надписували свої творіння зворушливим «Люблю».

   Дорослі і більш вправні учасники із задоволенням творили чудернацьких півників, коників, козаків з «оселедцями» і сільнички для дружньої компанії. Ті, котрим вдалось виліпити справжнього свищика, одразу отримували ще один майстер-клас – з музики.

   Дійство спільного ліплення супроводжувалось знайомством учасників між собою і водночас з Музеєм Луцького Братства. Це тим більше приємно, адже деякі з лучан цього разу вперше відвідали наймолодший відділ Волинського краєзнавчого музею.

   Від імені музейників висловлюємо щиру подяку гончару А.Філозофу, який вміє творити і володіє талантом віддавати своє вміння іншим.

    «Я теж дуже вдячний працівникам музею», – зізнається гончар. «Дякувати можна навіть за саму можливість провести цей майстер-клас, не кажучи вже про дієву підтримку в його організації. Адже творчий вогник, як і будь-яке полум’я, має дивовижну здатність до подільності без втрати власної сутності. Як від однієї свічки можна запалити сотню інших, так і від творчості, яку вдається передати з любов’ю, – у світі стає щораз світліше. І ті, хто сприяє подібним акціям, вони теж докладають частку власного духу до синтезу полум’я, від якого усім стає тепліше на душі».

Фото Олександра Жаловаги та Івана Слатова

За результатами музейної гостини підготувала Олена Бірюліна,

завідувач Музею історії Луцького братства