Новорічно-різдвяна пора в Україні розпочинається з улюбленого дітьми і дорослими свята Миколая-чудотворця. Місту Луцьку поталанило мати цього святого на своєму гербі. Про найдавніший символ міста та історію його втілення на гербі розповідають в Музеї історії Луцького братства» на виставці «Найясніша Панна vs Миколай-угодник, або дві гербові традиції Луцька».

   Підтвердженням існування луцького герба зі святим Миколаєм є паперово-воскові печаті на документах міського уряду другої половини XVI – першої чверті XVII ст.

Документ про сплату подимного податку луцькими міщанами з єврейського кварталу. Остання чверть XVI ст. Засвідчений міською печаттю

   На виставці представлені відбитки двох печатей: ростове зображення Святого босоніж, у фелоні, з митрою на голові, із жезлом у лівій руці і закритим Євангелієм в правиці. Іконографія луцького гербового Миколая вирізняється оригінальністю, прямих аналогій в сакральному мистецтві такого трактування постаті Святого не знайдено.

Відтиск луцької міської печаті з зображенням святого Миколая. 1570 р.

   Саме по собі виникає питання, на якій підставі на луцькому гербі з’явилась постать святого Миколая? На виставці розміщений текст першого з відомих науці привілеїв Луцьку на маґдебурзьке право від 31 липня 1497 р., у якому жодного слова про надання місту герба. Така ситуація в історії самоврядування українських міст не була винятком, а означала, що міська громада Луцька уже мала усталений символ.

Фотодокументальна виставкова експозиція про геральдичні традиції Луцька

   Про особливу роль святого Миколая в долі луцьких міщан повідомляє літописне оповідання про чудодійне збереження Луцька під час облоги міста в 1257 р. Наведемо адаптований фрагмент Іпатіївського літопису про цю подію: «Потом же Куремьсе, стоящю у Лучьска, створи Богъ чюдо велко. Луческъ бе не утверженъ, и не уряженъ, и сбегшимся во нь многимъ людемъ. И бе бо зиме бывъши, и воде велице. Оному же пришедшу к Лучьску, и не могшу ему преити, хотяше мостъ пріяти. Гражаномъ же, отсекшимъ мостъ, он же порокы постави, отгнати хотя. Богъ же чюдо створи, и святыи Иванъ, и святыи Никола. Ветру же таку бывшу, яко пороком вергшу, ветру же обращаше камень на не. Пакы же мечющемъ на не крепко. Изломися Божиею силою пракъ ихъ. И не успевше ничтоже, вратишася во страны своя, рекше в поле».

Екскурсанти знайомляться з літописним текстом про «Луцьке чудо» 1257 р.

   Є підстави здогадуватись, що літописець приписує чудо двом патронам тогочасного Луцька, відтак називає два символи луцького поспільства. Символом князівської частини города він іменує апостола-євангеліста Івана Богослова, якому був посвячений монументальний собор в центрі Луцького дитинця. А символом торгово-ремісничого міського посаду, який розкинувся біля укріплень Окольника, називає святого Миколая. Перші документальні звістки про Миколаївську церкву луцьких міщан сягають лише XVI ст. На жаль, цей храм лучани назавжди втратили після пожежі 1617 р. Після знищення церкви і драматичних для Луцька подій XVII ст. міська гербова традиція зі святим Миколаєм поступово зникає. Протягом XVIII ст. луцькі міщани сильно втрачають і в праві на самоврядування, як про це свідчить скарга 1789 р. Із цим документом і його аргументами можна познайомитись на нашій виставці.

Печать Луцької міської управи з зображенням коронованої Панни. 1894 р.

   Територія, яку колись займала юридика Миколаївського храму, позначена на збереженому у Волинському краєзнавчому музеї Плані церковних земель Луцька 1886 р., який склали за документальними джерелами і свідченнями тодішніх понятих. Розміщений в експозиції виставки План 1886 р. наглядно доводить, що стояла перша з відомих луцьких міських церков на розі міського Ринку – головної артерії торгівельного життя. Сьогодні ця місцина Старого Луцька частково забудована, й до цього дня тут не проводились археологічні дослідження. На цьому факті музейні співробітники свідомо наголошують під час екскурсії, розраховуючи на усвідомлення громадськістю своєї відповідальності за збереження історичної частини міста.

   У XVIII ст. із кардинальною зміною етно-конфесійного складу міських урядовців на герб Луцька приходить новий аґіографічний символ – коронована жіноча постать з вінками в руках. Цей герб з перервами функціонує до кінця 30-х рр. ХХ ст., й продовжує «жити» суспільним життям серед лучан, які пам’ятають її зображення в декоративних оздобах міської архітектури радянського періоду.

Патент на підтвердження дворянських прав. 1828 р. Вгорі у картушах герби повітових міст Волинської губернії, серед яких герб Луцька з Панною на човні

   Архівна справа Державного архіву Волинської області містить документи 30-х рр. ХХ ст., які докладно з’ясовують заміну герба «Святий Миколай» на герб «Найсвятіша Панна». Зазначивши, що найдавнішим символом Луцька є святий Миколай, польські геральдисти у 1938 р. інформують Луцький міський уряд і про пізніший символ – Панну. Секретар Польського геральдичного товариства З. Влодішевські зазначає, що на збереженій в архівах Польщі луцькій лаковій печаті 1782 р. міститься постать жінки з вінками у розпростертих руках, яка стоїть між «двома оборонними вежами, з’єднаними увігнутим до низу цегляним муром». Редактор часопису «Archiwum Heraldyczne» А. Хоміцкі вказує, що в основі жіночої постаті нового луцького гербу лежить чудотворний образ Найсвятішої Панни луцького конвенту оо.домініканців. Найновіше монографічне дослідження Н. Сінкевич про домініканський орден на Волині доводить справедливість такого припущення. Славнозвісна луцька ікона Богородиці Сніжної (Римської), що почала чудотворити на початку XVII ст., знайшла особливо багато прихильників серед волинської шляхти. На самому початку XVIII ст. домініканці надали культу Богородиці певної спеціалізації: вона пропагувалась як головна хранителька усієї Волині – від татар в минулому, шведів та московитів того часу. «Вогню і стріл татар нехай Луцьк не боїться – його покриває тінь Діви», – такий вислів містився на арці-декорації під час урочистостей 1749 р. по коронуванню ікони.

Богородиця Римська. Ікона на полотні другої половини XVIII ст. Список з чудотворної ікони луцьких домініканців. Походить з костелу в с.Сокіл Рожищенського району. З колекції Волинського краєзнавчого музею

   Виставкова експозиція хоч і не велика, але саме в ній на матеріалах збірки обласного музею сконцентровані усі найважливіші аргументи для дослідження гербових традицій Луцька. Зокрема, про шлях повернення святого Миколая на сучасний герб міста.

   Знайшлось на виставці місце і для критики невдалих гербових ідей. Йдеться про фейковий герб «Луцько», в існуванні якого, як найдавнішого міського символу, лучан досі намагаються переконувати. Герб із зображенням якоря над човном, який буцімто мав назву «Луцько» (так звучала назва Луцька в литовський період), свого часу містився на гарматі з Луцького замку і був прорисований в люстрації Луцького замку. Відігравав герб функцію ціхи – знаку виробника гармати. Фотодокументи з оригінальної люстрації Луцького замку 1552 р. із книг Литовської Метрики, якими володіє обласний музей і які представлені на виставці, дозволяють навчити геральдичної грамотності навіть недосвідчених відвідувачів.

   Вінчає виставку документ – проект нової розробки герба Луцька зі святим Миколаєм. У 2008 р. саме він виборов право бути на сучасному гербі міста.

Олена Бірюліна,

завідувач музейного відділу

Фото Леоніда Максимова і Івана Слатова

Виставка працює в дні роботи Музею історії Луцького братства за адресою: вул. Йова Кондзелевича 5.

Телефон для замовлення екскурсій: 72-33-71.