Головна | Статті | Конференції | Анонси | Галерея | Контакти

Волинь туристична

Волинь туристична

,

Агросадиби Волині

,

Туристичні райони

, Волинь, Луцьк, туризм, екскурсії
 

Агросадиби Волині

,

Туристичні райони

, Волинь, Луцьк, туризм

Волинський краєзнавчий музей

Волинський краєзнавчий музей

Меню сайту
Пошук
Наші партнери
Музейний простір України
Музейний простір Волині
Історична Волинь
Львівський історичний музей
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Житомирський обласний краєзнавчий музей
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Державний архів Волинської області
Волинська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
Національна спілка краєзнавців України
ДП „Волинські старожитності” ДП „НДЦ” „Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України
Волинська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки
Галерея мистецтв „Арт-кафедра”
Сайти музеїв
Волинської області
Форма входу
Логін:
Пароль:
Календар
«  Лютий 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728
Головна » 2017 » Лютий » 28 » Непрочитана Леся Українка
11:30

Непрочитана Леся Українка

Закрити баннер

«Пошли нам, Боже,чесних ворогів!»

Рік тому у Волинському обласному краєзнавчому музеї представили «захалявну» – малого формату – книжечку. Вона має обкладинку кольору хакі, на зразок захисної польової форми українських військових, бо й була призначена для відправки у підрозділи нашої армії у зоні неоголошеної війни на сході. Це – книга поезії Лесі Українки, підготовлена волинськими музейниками після того, як Інститут літератури імені Шевченка відправив на фронт таку ж «захалявну» книжечку – «Кобзаря».

Одним із упорядників збірки поезії Лесі Українки «Слово, моя ти єдиная зброя...» є головний хранитель фондів Волинського краєзнавчого музею Наталія Юхимівна Пушкар. Так склалося, що її наукові, професійні інтереси зосереджені на творчості, біографії Лесі Українки, вона підготувала з цього приводу кілька сотень публікацій. А захопила її Леся ще у студентські роки, коли на п’ятому курсі інституту студенти вели щоденники, де дівчата переписували «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами...» Лесі Українки. Опісля, вже у музеї, вона прочитала листи Лесі Українки періоду, коли писалася ця лірична новела. І просто почала читати її твори, не підозрюючи, що стане лесезнавцем.

У «фронтову» збірку ж зібрані поезії, добре відомі навіть з шкільної програми, і такі, які є особливим відкриттям багатьом. Леся Українка була не тільки тонким ліриком, а й філософом, і має, вважає Наталія Юхимівна, для кожного настати час, коли прочитаються не тільки «зів’ялі троянди», а й ті рядки поезії, які можна називати пророчими. Разом з нею пройдемося сторінками «фронтової» збірочки, і не один раз подивуємося точності, далекоглядності, передбаченням Лесі Українки – про українців, котрі «з природи більше чутливі, податливі, повільні і уступчиві (се ж «цілий світ учений признав», то вже нічого не порадиш), а ті кляті, загонисті, агресивні, нетерпимі москалі мають далеко проворнішу вдачу».

– «Чи довго ще, о Господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?» – питання, яке ставлять і нинішні українці. «Пошли нам, Боже, чесних ворогів!» – актуальне в усі віки української історії, і зараз теж, – гортає сторінки збірочки Наталія Юхимівна.

Або: «Народ наш, мов дитя сліпеє зроду, ніколи сонця-світла не видав, за ворогів іде в огонь і в воду, катам своїх поводирів оддав». Це рядки з поезії «Товаришці на спомин», і у збірці, підготовленій волинськими музейниками, є три строфи, які були і у першодрукові цього твору. Пушкар каже, що можна цитувати не окремі звідси строфи, а читати увесь вірш, бо він – про Україну сьогоднішню, у ньому є все, з чим стикнулися ми навіть в останні роки нашої історії.

– Читаєш і розумієш, як боліло в Лесі серце за Україну і народ, і все, все вона сказала своїми віршами про нас. Її далекоглядність вражає. «Насунула важка червона хмара, гула в ній громом братобійна чвара, вона покрила цілую країну і повернула всю її в руїну. Замерк мій дух, і серце заніміло, і слово з уст озватися не сміло, бо та країна – то була моя... Як могла вона (а це поезія «Легенда віків») передбачити те, що збулося через стільки років?.. Або про мову: «Колись так, може, й наша рідна мова зостанеться на загадку вікам німим, холодним, дивним трупом слова»...

Наклад збірки «Слово, моя ти єдиная зброє...», виданої за підтримки Благодійного фонду «Волинь-2014» – невеликий, 300 примірників. Половину одразу відправили на фронт, маючи на меті підняття морального духу воїнів. Та читати Лесю Українку сьогодні важливо не тільки в таких екстремальних умовах, як неоголошена війна на сході. Народ продовжує залишатися «мов дитя, сліпеє зроду»... А Леся, 146-річчя котрої ми відзначаємо 24 лютого, і про це сказала: «Хто визволиться сам, буде вільним, хто визволить кого, в неволю візьме».

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Газета: №33-34, (2017)

Переглядів: 88 | Додав: administrator | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Зробити безкоштовний сайт з uCoz
Зробити безкоштовний сайт з uCoz