6 лютого 2014
року відбулася передача знахідок, виявлених Цуманською експедицією ДП
"Волинські старожитності", до фондів Волинського краєзнавчого музею.
Про знахідку кісток людей у військовому спорядженні повідомив селищний голова
Олександр Кобилан. Виявлено їх місцевим жителем при прокопуванні оглядової ями
в середині гаражного приміщення. 26–27 червня 1941 року селище Цумань сильно
бомбардувала німецька авіація, бо неподалік почалося будівництво аеродрому,
хоча його й не добудували. За свідченнями старожилів, мешканці селища повтікали
від ударів бомб у ліс і так налякалися, що близько півтора місяця не
поверталися до домівок. Очевидно, саме тому ніхто не знав про загиблих
червоноармійців, останки яких дослідили археологи. Всього було виявлено останки
дев'ятьох червоноармійців. Загинули вони від вибуху бомби, зверху загиблих
притисла стіна магазину, що впала від вибуху. Майже усі скелети пошкоджені та
хаотично розкидані. Після вибуху почалася пожежа. Про це свідчать шматки
обгорілого дерева та кісток, що їх знайшли у розкопі. Після дослідження останки
червоноармійців були урочисто перепоховані на кладовищі селища Цумань. Сьогодні
ж до музейної збірки передано особисті речі солдатів, металеві і шкіряні деталі
зброї, амуніції, одягу, монети.
Знахідки, виявлені при загиблих,
передані до Волинського краєзнавчого музею
Передано також
ебонітови капсули - особисті медальйони, яких було виявлено шість. У них під
час Великої Вітчизняної війни вкладали подвійний аркуш з повною інформацією про
бійця: ім'я, рік народження, рід військ. Про них, як атрибут
"спорядження", згадує у романі "День Шостий" український
класик Павло Загребельний:
"...
особистий медальйон - чорний пластмасовий циліндрик із щільною закруткою, а в
нім - туго скручений папірець, на якому написано твоє прізвище, ім'я і
по-батькові, домашня адреса, номер частини - візитна картка солдата на випадок
смерті - для розпізнання і для вічності. Досі Козак не думав про власну смерть,
смерть існувала тільки для когось невідомого, але не для тебе, ніколи для тебе,
бо хіба не досить самого страху смерті, тепер же, коли враз задубілими й
неслухняними пальцями невміло запихав той чорний циліндрик в тісну кишеньку на
поясі штанів, спеціально вшиту для цього медальйона смерті, передбачену
заздалегідь чиїмсь точним і холодним розумом, Веніамін, може, уперше за всі дні
війни (такі ще недовгі і водночас такі нестерпно, нелюдськи тяжкі) вжахнувся
від думки про власну загибель і щось здригнулося в ньому дитяче й
скімливе..."
Досить часто у
середовищі червоноармійців заповнювати аркуш вважалося злою прикметою -
притягувати до себе смерть. Але до останнього часу була надія, що
"цуманські" капсули будуть заповнені і нам відкриються імена
загиблих. Проте, нажаль, "медальйони смерті" з Цумані виявилися
порожніми - з пустими аркушами. Проте, пошук триватиме і надалі, а знахідки, передані
до музею, поповнять не лише його фонди, а й доповнять експозицію з історії
перших днів Великої Вітчизняної війни.
Дослідження вмісту
"медальйонів смерті" не принесло очікуваних результатів...
|